НОСИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: наставити носа

Правильніше: пошити в дурні; поводити за ніс ; залишити з носом; замилити очі; обвести навколо пальця

Правильніше: накладати окуляри; натикати на ніс окуляри; сідлати носа

Правильніше: заклало в носі кому; ніс заліг у кого

Правильніше: наставити (приставити) носа; пошити в дурні; на сухеньке вивести; візка підвезти

Правильніше: ніс у ніс (до носа); лицем в лице; око в око

Правильніше: тримати (держати) ніс (носа) за вітром (по вітру)

Правильніше: закрутило в носі

Правильніше: щипає в носі від чого

Правильніше: кравець подертий жупан носить

Правильніше: казанок (баняк, макітра) варить; є спичка в носі у когось; є лій у голові; повний лоб

Правильніше: де вже ноги не носили

Правильніше: тикати під ніс

Правильніше: упасти долілиць; носом заорати

Правильніше: втручатися; лізти; пхати свого носа

Правильніше: глядіти свого носа

Правильніше: мугикати (курникати, кургикати) [собі] під ніс

Правильніше: клювати носом

Правильніше: смерть за плечима

Правильніше: плачем лиха не виплачеш; сльозами горя не здолаєш (не відбудеш, не заллєш); слізьми горю не зарадиш; не журись, а за діло берись; журба сорочки не дасть; не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю; плачем ділу не пособиш; журбою поля не перейдеш

Правильніше: невдовзі, незабаром; швидко; на носі

Правильніше: висить на носі

Правильніше: засоромитися; ніс під себе

Правильніше: ловити носом окунів

Правильніше: носити личину (маску, машкару)

Правильніше: знімати стружку; тикати під ніс кислиці

Правильніше: поряд, поруч; попліч; пліч-о-пліч; під боком; під носом

Правильніше: поблизу; недалеко ходити; [як] палицею (шапкою, штихом) кинути (докинути); [як] рукою докинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько, близесенько; от-от за плечима; під боком; під самим носом; на досяг руки

Правильніше: обтирати носа комусь

Правильніше: розумний: решетом у воді зірки ловить; розумний, як соломонів патинок; розумний, як федькова кобила; на льоду дурний хату ставить

Правильніше: пустити юшку

Правильніше: тикати (тицяти, штрикати) в очі [пальцем]; тикати носом

Правильніше: не бачити далі свого носа

Правильніше: крутити носом

Правильніше: протест має мирний характер

Правильніше: дати маху (носа)

Правильніше: утерти маку (носа); показати, де козам роги правлять (де раки зимують); підкувати на всі чотири

Правильніше: носити личину (маску, машкару)

Правильніше: тримати ніс за вітром; як дають, то бери, а як б'ють, то біжи (тікай, кричи)

Правильніше: тикати під ніс

Правильніше: вдарити по носі когось

Правильніше: похнюпити (посупити) ніс; похнюпитися; посупитися

Правильніше: по десять гривень з носа

Правильніше: по бороді текло, а в роті сухо було; коло рота текло, а в рот не попало; понюхав пирога, та не вдалося покуштувати; коло рота мичеться, та в рот не попаде; коло носа в'ється, а в руки не дається

Правильніше: носом почути; нутром (серцем) відчути

Правильніше: образити (скривдити, зневажити) кого; заподіяти (учинити) кривду кому; піднести тертого хріну під ніс кому; натерти перцю в ніс кому

Правильніше: під боком; за плечима

Правильніше: обкрутити довкола носа; обкрутити круг пальця

Правильніше: втерти носа; взяти гору

Правильніше: утерти носа комусь; заткнути за пояс кого ; переплюнути кого

Правильніше: хай там що; кров з носа; будь-що-будь; будь- що; неодмінно; конче; доконечно; неухильно

Правильніше: під покосом в сіно носом

Правильніше: пускати тумана; вертіти як циган світом; приліпити горбатого до тину; водити за носа

Правильніше: має прізвище чоловіка

Правильніше: мати характер чого

Правильніше: мати [на собі] познаку чого; бути позначеним чим

Правильніше: зватися (називатися); мати назву

Правильніше: зватися; називатися; мати ймення (ім'я)

Правильніше: піп людей хова, сховають і попа

Правильніше: тютя з полив'яним носом; лантух з половою

Правильніше: не з нашим носом

Правильніше: краще б глядів свого носа, ніж чужого проса

Правильніше: не твоє мелеться – не біжи з кошем; не пхай носа до чужого проса

Правильніше: не мішайся між чужі лика; не сунь (не пхай) носа до чужого проса

Правильніше: не сунь (не пхай) носа до чужого проса

Правильніше: не дати собі на ногу наступити; не дати наплювати в кашу; не дати собі по носі грати

Правильніше: і на пса прийде зима; до часу дзбанок воду носить; минули роки, що розпирали боки

Правильніше: далі свого носа не бачить

Правильніше: мугикати; кургикати; наспівувати стиха

Правильніше: став мені хріном (як той хрін) у носі; став мені сіллю (як сіль, мов сіль) в оці; допік гірше від сирої кваші

Правильніше: носив вовк овець – понесли й вовка

Правильніше: пхати носа до чужого проса

Правильніше: не бачити далі свого (власного) носа

Правильніше: розбивати лобом горіхи; носити (міряти, набирати) воду решетом

Правильніше: кирпата людина; кирпа; кирпань

Правильніше: ніс у ніс; очі в очі

Правильніше: хоч із душі вийми; хоч з-під землі викопай; виколупай з пальця; хоч із шкури вилізь; хоч із коліна вилупи

Правильніше: куціший від заячого хвоста

Правильніше: ніхто не підкопається; спробуй підкопайся; як без мила підголив

Правильніше: длубатися (копирсатися, порпатися, момсатися, шпортатися) в носі

Правильніше: куняти [сидячи]; дрімати; окунів [носом] ловити

Правильніше: натирати перцю в ніс

Правильніше: бездоганно; комар носа не підточить

Правильніше: і носа не появляти (не потикати)

Правильніше: за гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве

Правильніше: тримати ніс за вітром

Правильніше: сміятися собі під ніс (з-під вуса)

Правильніше: ніс під себе

Правильніше: закарбувати собі на носі (на лобі); зарубати собі на пеньку; закарбувати в пам'яті; запам'ятати; затямити

Правильніше: затямити; взяти собі на розум; закарбувати в пам'яті; намотати на вус; зарубати на носі ; убгати в голову

Правильніше: зарубай собі на носі!

Правильніше: облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити)

Правильніше: зламати зуби на чомусь; залишитися з носом; зламати (скрутити) собі карк

Правильніше: полетіти в прірву; луснути, мов мильна бульбашка; ухопити (дістати) облизня; ухопити (захопити) шилом патоки (меду); залишитися з носом; лизнути шилом

Правильніше: заноситися; задирати (гнути) кирпу; високо нестися (літати); вдаватися в пиху; ходити як пава (павою, павичем)

Правильніше: дістати носа

Правильніше: киває головою, неначе кобила в спасівку

Правильніше: кирпатий ніс; кирпа

Правильніше: дерти кирпу (носа, голову)

Правильніше: як кіт наплакав; з комарів носик; як у зайця хвоста

Правильніше: капустяна голова; туман вісімнадцятий (квадратовий); голова й два вуха; під носом зійшло, а в голові не сіяно; на розум небагатий; дурному брат; курячий розум; дурний, хоч в дорогу вдар; не всі вдома

Правильніше: комар носа не підточить

Правильніше: аж булька з носа тече

Правильніше: вертиться (крутиться) як муха в окропі; немає коли й слова вимовити; ніколи й угору глянути (й носа втерти)

Правильніше: куняти; носом рибу вудити; ловити [носом] окунів

Правильніше: є спичка в носі

Правильніше: заткнути за пояс когось; втерти носа комусь

Правильніше: зарубати [собі] на носі

Правильніше: довіку, повік; до кінця світу; поки світа й сонця (світа-сонця); поки й віку; поки ноги носять

Правильніше: чути, звідки вітер віє

Правильніше: носити (міряти, набирати) воду решетом

Правильніше: харамаркати

Правильніше: гугнявити, гугнити

Правильніше: не так хутко робиться, як мовиться

Правильніше: устромляти (сунути) свого носа

Правильніше: тикати носа в чужий город

Правильніше: повісити (похнюпити, опустити) носа

Правильніше: мати (носити) змію під серцем

Правильніше: дати відкоша; дати гарбуза; дати дулю під ніс

Правильніше: витикати (вистромляти) носа

Правильніше: виявити невдоволення; носом крутити

Правильніше: кривити губу; крутити носом

Правильніше: носити сміття під чужу хату

Правильніше: носити ніч за собою

Правильніше: мати лій (олію, сало, смалець) у голові; мати кебету; мати тяму (тямку) в голові; мати голову на плечах (на в'язах); мати олію під чубом; мати всі клепки в голові; мати спичку в носі

Правильніше: дістати носа

Правильніше: крутити носом від чого

Правильніше: мати муху в носі

Правильніше: муха в носі в когось

Правильніше: діла (роботи) аж по [саме] горло (по саме нікуди); діла – і вгору нема коли (ніколи) глянути; такої роботи, що й носа ніколи (нема коли) втерти; діла, діла – аж голова біла; ходячи їсть, а стоячи спить

Правильніше: бачити далі свого носа; вилізти зі своєї (із власної) шкаралупи

Правильніше: високо дерти (задирати) носа

Правильніше: до часу дзбанок воду носить

Правильніше: брехню точити; дзвін великий лити; вішати бублик на носа

Правильніше: обожнювати; мати за бога; носити на руках; здувати порохи з кого

Правильніше: дві пісні – й удома; поблизу; за рогом; перед носом

Правильніше: хроном у носі

Правильніше: чисто; голки не підточиш; нема до чого причепитися; гладесенько-рівнесенько; й олії колесам не треба; і голки не підсунеш; комар носа не підточить

Правильніше: болить бік дев'ятий рік, та не знаю, в котрім місці

Правильніше: за багачем сам чорт з калачем

Дієслово мати вживається у сполученні мати характер. Селянські повстання мали стихійний характер (а не носили стихійний характер).

«Ця вулиця носить ім'я Богдана Хмельницького»; «Міст через Дніпро носить ім'я Євгена Патона», – чуємо і читаємо. Але ж цим дієсловом в українській мові передають дію, рух. Його не пов'язують з речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли мовиться про найменування вулиці, площі, проспекту, мосту чи якогось закладу, тоді треба вдаватися до дієслів зватися або мати назву.

Якось в Олексія Миколайовича Толстого запитали, які гріхи проти мови він вважає найтяжчими. У відповідь письменник перелічив чимало порушень мовних норм і з-поміж них назвав «перевантаження доповіді, лекції чи просто розмови зайвими словами на кшталт вільна вакансія, перша прем'єра», а також «інші підступні тавтології – повторення сказаного, тільки в інакшій формі, без кінця і без потреби вживані робота, боротьба тощо».
Чому підступні? Бо такі тавтологізми не завжди одразу впадають в око і легко проникають у мову. До того ж не всім точно відомо, що означають деякі з них, надто коли це іншомовні слова. Наприклад, іменник вакансія вже сам передає зміст «незайняте місце». Тому не рекомендується вживати сполучення вільна вакансія, звільнилася вакансія, треба вільна посада, звільнилося місце. Оскільки слово сувенір виражає поняття «річ, подарована або одержана на згадку; пов'язана із спогадами про кого-, що-небудь», означення для нього не потрібне. Вислови типу пам'ятний сувенір, сувенір на пам'ять є тавтологічними, і вживати їх у літературній мові не можна. Слід казати й писати: купити сувенір, магазин сувенірів і т. ін. Так само неприйнятні тавтологізми меморіальний пам'ятник і пам'ятний меморіал (тобто пам'ятний пам'ятник). Тут доцільніше використати лише одне із слів – пам'ятник чи меморіал. У сполученнях перший дебют, перша прем'єра, передовий авангард, захисний імунітет, головний пріоритет перші складники також зайві. Адже дебют – це перший виступ, прем’єра – перша вистава, авангард – і є передовий, імунітет – захисна реакція організму, а пріоритет саме й означає «верховенство». Іноді чуємо: є багато альтернатив; іншої альтернативи немає. Але ж альтернатива – то потреба вибору між двома можливостями. І замість цих висловів годиться вживати: є альтернатива; альтернативи немає або іншого виходу немає.
Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, величезна махина (махина не може бути невеликою), сміливий ризик (цей іменник і без епітета передає рішучу дію), віддавати належну данину (є вислови: віддавати належне і віддавати данину, в другому випадку слово належна не потрібне). Зайва лексема свій у висловах совати свого носа (хіба не зрозуміло, що не чужого?), ділитися своїми думками (міркуваннями). І не тільки в них. Візьмімо слово автобіографія (грецьке autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – життєпис особи, складений нею самою. Часом його неправильно вживають з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина цього складного іменника (авто-) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми треба сказати: подав автобіографію або подав свою біографію. Те ж саме маємо зробити тоді, коли слово автопортрет сполучається з присвійним займенником свій. Щоб уникнути тавтології, випускаємо свій чи відповідний йому компонент авто- в іменникові автопортрет. Намалював автопортрет або намалював свій (власний) портрет. У помилковому вислові свій автограф також належить усунути свій або слово автограф замінити іншим. Залишив автограф, залишив свій підпис (напис).
Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази: адреса місця проживання (адже адреса – це і є місце проживання); відступати назад (хіба можна відступати вперед?); бачити сновидіння (бачити і видіти – синоніми); сумне фіаско (радісним фіаско не буває).
Дедалі заглиблюючись у мову, виявляєш лексичний баласт там, де він став для нас таким звичним, що його просто не помічаєш. Як ілюстрацію до цього можна навести, наприклад, вислови кількісне збільшення (збільшення буває тільки кількісне), а також якісне поліпшення (поліпшення буває тільки якісне). Явне словесне марнотратство помітне в реченнях типу «це позитивно позначилося на поліпшенні продукції» (іменник поліпшення зайвий, оскільки є позитивно), «причина важкого становища викликана невдалим добором кадрів» (викликана не причина, а становище; причина сама призвела до небажаної ситуації). При назвах місяців не треба ставити слово місяць. «Завдання на березень місяць» – начебто березень може позначати й щось інше, опріч місяця. У діалогічному мовленні часто виникає небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають, скажімо, «Восьма година». Аби уникнути повторення, останнє слово слід випускати. Нерідко зловживають дієсловами проводити (провадити), здійснювати, забезпечувати, боротися, іменниками питання, справа. У багатьох випадках вони не тільки нічого не додають до змісту, а навпаки, послаблюють враження й одночасно обтяжують виклад. Ось приклади. «Приступити до проведення збирання врожаю» (замість почати збирання). «Уважно ознайомитися з рукописом і здійснити його редагування» (замість відредагувати). «Забезпечити дострокове виконання завдання» (замість достроково виконати). «Боротися за досягнення високих показників» (замість досягати). «Йшлося про питання впорядкування вулиць» (замість про впорядкування). «Це значний успіх у справі освоєння нової техніки» (замість в освоєнні). Дехто полюбляє в усному, а часом і в писемному мовленні (або вживає за звичкою, не стежачи за собою) слова, котрі стають паразитами, приміром: значить, розумієте (розумієш), так сказать, треба прямо сказати, як говориться тощо.

«Ця вулиця носить ім'я Кобзаря»; «Театр заслужено носить славне ім'я корифея української сцени», — чуємо часто в промовах і читаємо в газетних статтях.
Дієслово носити має в українській мові точно визначений зміст: «Ненагодоване і босе сорочку до зносу носить» (Т. Шевченко); вживають його також у переносному значенні, в образних висловах, де мовиться про рух, дію: «Таки явивсь! Де тебе носило так довго?» (Леся Українка); кажуть і про коней: «Мене коні не раз носили» (Словник Б. Грінченка), — або в розумінні «підіймати», відповідно до російського слова вздымать: «Кашель носив його груди» (і. Франко). Але це дієслово в українській мові не пов'язують із речами нерухомими, які не можуть щось нести. Коли говориться про найменування вулиці чи якогось закладу, тоді вживають дієслова зватись або мати назву. «На нашому заводі, що зветься «Світлий шлях», вона одна працює на чотирьох станках» (Г. Бойко); «Ця вулиця має назву Першого травня» (з живих уст).

Правильніше: Відчули носом

Правильніше: Мають динамічний характер

Правильніше: Часопис називається

Правильніше: Носити шаблю

Правильніше: Носити золотий ланцюжок