НАЙМИТ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Слово наймит колись означало найманого сільськогосподарського робітника. «Опріч Гафійки, було ще два наймити». (М. Коцюбинський.) «Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини». (Панас Мирний.) «…Іде він [чоловік] у ту економію, чи в Таврію, чи на Дон з косою і повертається з косою та з такими долонями, наче б їх хто позасівав мозолями, бо на чужій землі комусь паляниці родять, а наймитові — одні мозолі чи пухирі». (М. Стельмах.)
У переносному значенні наймит, маючи забарвлення осуду, виражає презирливе ставлення мовця до об'єкта розмови. Наприклад, у О. Гончара: «Художник [Ференц] розповідав бійцям про життя в Будапешті, про Салаші, якого він вважав своїм особистим ворогом. — Бандит, криміналіст, німецький наймит!»
Слово найманець у значенні «найманий працівник» зустрічаємо рідко. Найчастіше воно вживається на позначення солдатів і офіцерів найманих військ. Цікаво, що в цьому значенні воно може вживатися і з різко вираженим емоційним забарвленням, що виражає осуд, презирство, і з нейтральним. Наприклад: «Жорстоко поводяться білі найманці з місцевим населенням». (З газети.) і «…Жив колись у Мілані один німецький найманець…» (Д. Боккаччо, «Декамерон», переклад М. Лукаша.)
Часто слово найманець виступає в переносному значенні, характеризуючи прислужництво, запроданство, підступність людей, яких так називають.
Отже, в сучасній мові найманець у значенні «найманий сільськогосподарський робітник» не вживається. Навпаки, слово наймит не можна вжити на позначення солдата найманих військ. У переносному значенні обидва слова вживаються паралельно, хоча кількісну (частотну) перевагу має слово найманець.

Слово наймит колись означало людину, яка наймалася працювати в заможного хазяїна. «Опріч Гафійки, було ще два наймити» (Михайло Коцюбинський). Зневажливо – той, хто захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. «Ваші господарі – наймити татарам, турецьким султанам» (Тарас Шевченко). Згодом у переносному значенні з'явилося нове слово – найманець. Сьогодні воно найчастіше вживається в розумінні «солдати й офіцери найманого війська». «Не тільки чоловіки, а й жінки і підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їхніх найманців» (Олесь Гончар).
Отже, в сучасній мові найманець у значенні «найманий сільськогосподарський працівник» не виступає. Навпаки, наймит не можна вживати на позначення вояка найманої армії.

Слово наймит означало колись певне соціальне поняття — робітник, що наймався працювати в заможного господаря («Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь». — І. Нечуй-Левицький), але воднораз його стали вживати в значенні «запроданець, відступник, перекинчик», що «за шмат гнилої ковбаси», як писав Т. Шевченко, перекидався до ворожого табору: «Ваші господарі — наймити татарам, турецьким султанам» (Т. Шевченко). Згодом у переносному значенні з'явилось нове слово — найманець: «Не тільки чоловіки, а й жінки й підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів та їх найманців» (О. Гончар).
У сучасній літературній мові слово наймит виступає в його буквальному соціальному значенні, а в значенні «запроданець» користуються словом найманець.

Правильніше: Діти наймитів