МУЗИЧНИЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: музичний вечір

Правильніше: грало

Правильніше: музичний

Правильніше: кружало

Правильніше: пісенник, платівка

Музикальний — обдарований здатністю тонко сприймати, відчувати й виконувати музичні твори (музикальна людина, музикальні пальці). «…Назовемо… ім'я Шопена, що з такою зворушливістю й глибиною, з такою грацією і вогнем віддзеркалив музикальну душу своєї вітчизни». (М. Рильський.) «…Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі одтінки говорів». (М. Коцюбинський.)
Слово музикальний вживається також у значенні «мелодійний», «приємний звучанням» (музикальний голос). «Він гарний… його сірі очі променіють тихим світлом, на блідому виду й високому чолі спокій і погода… Волосся трохи рудаве, але се не псує їх, навпаки — уста при них здаються свіжішими… Голос музикальний…» (М. Коцюбинський.)
Музикальний часто без достатніх підстав вживають замість музичний.
Музичний — той, що має стосунок до музики; обслуговує потреби осіб, які займаються музикою (музичний магазин, музичний вечір). «І згадував тоді хлопець про свою скрипку, на якій грав у шкільному музичному гуртку». (О. Донченко.) «Шкільний хор здебільшого виконував пісні в музичному супроводі, але часом виступав а капела, без інструментального акомпанементу». «Одеський театр оперети — один з найкращих серед театрів музичної комедії в нашій країні».
Слід, проте, зазначити, що, вибираючи одне з розглядуваних слів — музикальний чи музичний, треба обов'язково враховувати контекст, бо з деякими словами вони обидва вільно сполучаються. Наприклад, музикальний твір і музичний твір: («Усім сподобався романс «Гаї шумлять» — один із музикальних творів Георгія Майбороди». «У концерті виконувалося кілька нових музичних творів»). У першому прикладі вжито слово музикальний, тому що йдеться про мелодійність творів, приємність для слуху; в другому — музичний, бо визначається належність творів до виду мистецтва (музики). Практично в складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити слова дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, треба вжити якісний прикметник музикальний («Усім сподобався романс «Гаї шумлять» — один із дуже (надзвичайно, найбільш) музикальних творів Георгія Майбороди»); коли ж контекст не дає змоги це зробити, вживається музичний.

В українській мові є паронімічна пара музикальний – музичний, слова якої чітко розрізняються за змістом. Музикальний згідно з літературними нормами виступає у двох значеннях: а) «обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх» (музикальний слух, душа, дитина, родина, народ); б) «мелодійний; приємний звучанням». Музикальний голос, музикальний вірш.
Російська мова в цих двох значеннях знає лише слово музыкальный, тому в мовленні якоїсь частини українців можливі ненормативні словосполучення музикальне училище, музикальна школа. Треба: музичне училище, музична школа. Музичний – той, що має стосунок до музики як виду мистецтва. Музичний (а, е, і) інструмент, студія, магазин, знання, виховання, вікторина, товариство, критик і т. ін.
Слід, проте, брати до уваги, що, обираючи один з розглядуваних прикметників – музикальний чи музичний, маємо неодмінно враховувати контекст, бо з деякими словами вони обидва вільно поєднуються. Приміром, музикальний твір і музичний твір. «Усім сподобався романс «Гаї шумлять» – один з музикальних творів Георгія Майбороди» й «У концерті виконувалося кілька нових музичних творів». У першому прикладі вжито музикальний, оскільки мовиться про мелодійність творів, приємність для слуху; в другому – музичний, адже визначається належність їх до виду мистецтва (музики). Практично в складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити прислівники дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, слід ужити якісний прикметник музикальний («Усім сподобався романс «Гаї шумлять» – один з дуже (надзвичайно) музикальних творів Георгія Майбороди»; коли ж контекст не дає змоги цього зробити, використовуємо музичний.

Відповідно до російського прикметника музыкальный є два українські прикметники — музичний і музикальний, що спричиняє часом помилки, коли вважають хибно, ніби ці слова — тотожні й можна їх довільно ставити в реченні: «У нашій школі відбувся цікавий музикальний вечір»; «Його голос — дуже музичний».
Прикметник музичний означає «належний музиці», «пов'язаний із музикою, використовуваний для музики»: «У кутку стояли музичні інструменти» (П. Панч); «Музичні варіації» (І. Нечуй-Левицький), — а музикальний — «схильний до музики, здібний у музиці»: музикальний слух, музикальні пальці, — або «суголосний, мелодійний»: «Голос музикальний» (М. Коцюбинський). Отож, у наведених на початку фразах треба було написати «цікавий музичний вечір», «голос музикальний».

Правильніше: Цікавий музичний вечір

Правильніше: музична перлина

Правильніше: платівка

Правильніше: ведмідь на вухо наступив