МУЗИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
му́зика «музичне мистецтво; музикант»
через посередництво російської (з наголосом музика) та польської (з наголосом музи́ка) і, далі, очевидно, німецької (нім. Músík) мов запозичено з латинської;
лат. mūsica «музика» походить від гр. μουσική «тс.», пов’язаного з μοũσα «муза»;
у давньоруську літературну мову було запозичено через старослов’янську з грецької;
р. му́зыка, бр. музы́ка, др. мусикия, п. нл. muzyka, ч. musika, muzika, слц. muzika, болг. м. му́зика, схв. мỳзика, слн. muzika, стсл. моусикига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
му́зик
«музикант»
музика́льний
музика́нт
музи́ки
«забава з музикою»
музикува́ти
музи́цтво
«гра на музичному інструменті»
музи́чити
музи́чка
«поганий музикант; жук-скрипун»
музи́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
музы́ка | білоруська |
му́зика | болгарська |
μουσική «тс.» | грецька |
мусикия | давньоруська |
mūsica «музика» | латинська |
му́зика | македонська |
muzyka | нижньолужицька |
muzyka | польська |
му́зыка | російська |
мỳзика | сербохорватська |
muzika | словацька |
muzika | словенська |
моусикига | старослов’янська |
musika | чеська |
muzika | чеська |
μοũσα «муза» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України