МУЗИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

му́зика «музичне мистецтво; музикант»

через посередництво російської (з наголосом музика) та польської (з наголосом музи́ка) і, далі, очевидно, німецької (нім. Músík) мов запозичено з латинської;
лат. mūsica «музика» походить від гр. μουσική «тс.», пов’язаного з μοũσα «муза»;
у давньоруську літературну мову було запозичено через старослов’янську з грецької;
р. му́зыка, бр. музы́ка, др. мусикия, п. нл. muzyka, ч. musika, muzika, слц. muzika, болг. м. му́зика, схв. мỳзика, слн. muzika, стсл. моусикига;
Фонетичні та словотвірні варіанти

му́зик «музикант»
музика́льний
музика́нт
музи́ки «забава з музикою»
музикува́ти
музи́цтво «гра на музичному інструменті»
музи́чити
музи́чка «поганий музикант; жук-скрипун»
музи́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
музы́ка білоруська
му́зика болгарська
μουσική «тс.» грецька
мусикия давньоруська
mūsica «музика» латинська
му́зика македонська
muzyka нижньолужицька
muzyka польська
му́зыка російська
мỳзика сербохорватська
muzika словацька
muzika словенська
моусикига старослов’янська
musika чеська
muzika чеська
μοũσα «муза» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України