МНОЖИНА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте, якщо є, узгоджений із числівником два, три, чотири іменник, який найчастіше має бути у формі називного відмінка множини, а не родового однини.

ПРИМІТКА:

У формі родового відмінка однини з числівниками два, три, чотири вживаються:

1) іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-:
три киянина — бо кияни; чотири селянина — бо селяни; АЛЕ: три грузини — бо грузини;

2) іменники IV відміни:
два імені, три кошеняти, чотири племені.

Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед два, три, чотири він ставиться в родовому відмінку множини: років (за) два, днів (за) три, тижнів чотири.

Ні, не буває. То люди, які не знають добре української мови, накинули йому таку властивість: «Ще не висохли чорнила», «Лист написаний синіми чорнилами». Правильні варіанти такі: ще не висохло чорнило, листа написано синім чорнилом.

Під впливом російської мови в місцевому відмінку множини українських іменників часом ставлять закінчення -ам, -ям замість -ах, -ях: рахує по пальцям, читає по складам, ходить по кімнатам, по нашим підрахункам. Такі вислови помилкові. Закінчення -ам буває тільки в давальному відмінку множини: «Дам лиха закаблукам...» (народна пісня). Потрібно зважати ще й на закони словотворення. Якщо конструкції «читати по складах», «їздити по селах», «мандрувати по горах і долинах» побудовані відповідно до норм української граматики (прийменник по виражає просторові відношення), то в інших випадках слід шукати варіанти: «рахувати на пальцях» («рахувати по пальцях» має інший семантичний відтінок), «за нашими підрахунками» тощо.

«Багато статтів написано на цю тему, багато прочитано доповідів», «Йому бракує ще знаннів», «Тут продається література з різних галузів техніки». У всіх цих реченнях іменники жіночого роду стаття, доповідь, галузь та іменник середнього роду знання стоять у родовому відмінку множини з закінченням -ів, властивим іменникам чоловічого роду: ліс — лісів, робітник — робітників тощо. Така плутанина з закінченням родового множини відбувається підо впливом деяких говірок, але літературна мова додержується сталих граматичних закінчень, через те слід виправляти на статей, доповідей, галузей і знань. Іменник знання краще ставити завжди в однині: «Йому бракує ще знання».
Тим часом іменник солдат у родовому відмінку множини дехто лишає в формі, що збігається з називним відмінком однини: «У клубі було багато солдат місцевої частини», — хоч правильно сказати «багато солдатів», як у фразі: «Картини героїчних битв Вітчизняної війни оживають у кипучій праці солдатів трудового фронту» («Літературна газета»).
Іменник слов'янин відмінюється так само, як і селянин, тому в родовому відмінку множини буде слов'ян, а не слов'янів, як написано в одному сучасному вірші: «Київська Русь гуртувала слов'янів».

Підо впливом російської мови помилково ставлять у місцевому відмінку множини іменників закінчення -ам, -ям, а не -ах, -ях; «рахує по пальцям», «читає по складам», «мандрує по горам і долинам». Українська граматика вимагає в цих і аналогічних випадках ставити закінчення -ах, -ях: по пальцях, по складах, по горах і долинах.
Закінчення -ам буває тільки в давальному відмінку множини: «Дам лиха закаблукам, дам лиха й передам» (народна пісня).