МНОЖИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

думка про запозичення з германських мов (Hirt РВrВ 23, 335) необґрунтована;

іє. *men(e)gh-/mon(e)gh-;

споріднене з гот. manags «багато», двн. manag «деякий», дірл. menicc «численний», дангл. manig, англ. many;

псл. mъnogъ;

р. многий, бр. мно́га «багато», др. мъногъ, п. mnogi, ч. слц. mnohý, вл. mnohý, нл. mnogi (заст.), mlogi, mogi, болг. мно́го, м. многу «багато; дуже», схв. мнȍгū «багато хто», слн. mnóg(i) «тс.», стсл. мъногъ;

псл. vy (‹*vūs‹*vōs чи *vons) є новотвором, що виник (як і лат. vos «ви») на місці іє. *jūs «ви» під впливом форм непрямих відмінків цього займенника ѵаsъ, ѵаmъ і т. д;

заміна могла бути викликана тим, що іє. *jūs після закономірних змін на слов’янському ґрунті перетворилося в ji і збіглося з займенником 3-ої ос. множини (а згодом і однини) чол. р;

р. бр. др. вы, п. вл. нл. wy, ч. слц. vy, болг. ви, вие, м. вие, схв. вȗ, слн. ví, стсл. вы;

елемент -те (-te, слн. -ta) походить з дієслівної форми 2-ї ос. множини (і двоїни) і був доданий до вигуку, очевидно, вже в праслов’янський період;

очевидно, похідне від вказівної займенникової основи іє. *n-, тієї самої, що і в частках но, о-н, ге-н, займеннику ві-н, у лит. nà «ну; так», nò «тс.», лтс. na (вигук погрози і відгону), гр. ναί «так, справді», лат. nē «так, вірно», дінд. nā́-nā «по-різному, так і сяк»;

псл. nā;

р. на, на́те, бр. на, на́це, п. na, nacie, naści, ч. слц. na, nate, вл. na, naće, нл. na, naśа, natej (дв.), болг. м. на, схв. нā, слн. na, náte (мн.), nátа (дв.);