ЛИШ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: лиш (тільки) блиснув, та й нема

Правильніше: хоч би чим дитина бавилась, аби не плакала; нехай буде гречка, аби не суперечка

Правильніше: щоразу як… (коли…); кожного разу як… (коли…); що [тільки]; аби [лиш]

Правильніше: у нього тільки душа в тілі; він тільки живий та теплий; живе, як без лою каганець; душа в нім лиш на волоску держиться; душа в ньому на плечі (на рамені); він на тонку пряде

Правильніше: аж тоді

Правильніше: тільки живий та теплий

Правильніше: вовна не вовна, аби кишка повна

Правильніше: аби день до вечора; аби згаяти час

Правильніше: аби день до вечора; аби день переднювати

Правильніше: тільки; тільки-но; лише

Правильніше: як тільки, тільки-но

Дехто з сучасних журналістів і молодих письменників так уподобав слово лише, що забув про близьке тільки і, нехтуючи навіть стилістичні вимоги, раз у раз тулить це лише, як в оцій фразі: «Він помітив їх лише тоді, як вони вибігли на узлісся; лише в одного з них теліпався за спиною автомат».
Істотної різниці між словами тільки й лише (або лиш) нема, але не треба збіднювати мову й користуватись завжди одним словом. Наша класика й народне мовлення не дають переваги якомусь одному, а, в міру потреби, користуються обома словами: «Тільки тоді і полегша, як нишком заплачу» (І. Котляревський); «Хотів говорити і не міг. Лише дивився» (М. Коцюбинський); «Усі дівки прийшли води набирати, лиш моєї милої не пускає мати» (народна пісня).
Близькою за звучанням, а інколи й значенням до слова лише (лиш) є частка лишень: «А покажи лишень, скільки в тебе грошей?» (Г. Квітка-Основ'яненко). Але здебільшого ця частка стоїть із дієсловом у наказовому способі й відповідає російській частці -ка (смотри-ка, скажи-ка): «Стривай лишень! Чи чуєш? Щось плаче за ворітьми» (Т. Шевченко); «Куди вам! Підіть лишень умийтесь!» (М. Номис). Через те, що для першого значення цієї частки є аж три синоніми, краще користуватись нею тільки в другому значенні: «Дай лишень прикурити»; «Скажи лишень, де ти вчора була?».

Правильніше: Як тільки, тільки-но