ЛИЦЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють); обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє)

Правильніше: спасти (упасти) з лиця (на лиці, з тіла)

Правильніше: з лиця спасти; змарніти

Правильніше: звести віч-на-віч

Правильніше: з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було

Правильніше: змінитися на обличчі (на лиці, на виду); змінитися з лиця (з виду)

Правильніше: не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду)

Правильніше: ніс у ніс; очі в очі

Правильніше: ні з лиця, ні з росту

Правильніше: щоки (лиця) позападалися (запалися, впали)

Правильніше: у поті чола

Правильніше: стерти на порох

Правильніше: обернути на руїну; не залишити живого місця (каменя на камені); стерти з лиця землі

Правильніше: з виразу обличчя

Правильніше: личити; підходити; припадати; бути до лиця

Правильніше: його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий; на ньому свого образу немає; мов з хреста знятий

Правильніше: з лиця

Правильніше: хоч з лиця воду пий

Правильніше: красуня; краля; хоч з лиця воду пий

Правильніше: ні з лиця, ні з росту

Правильніше: хоч з лиця води напийся (воду пий)

Правильніше: з себе гарна; хоч з лиця воду пий; хоч картину малюй; очей не відірвати

Правильніше: Він має статус юридичної особи

Правильніше: У поті чола

Правильніше: дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці)

Правильніше: ніс у ніс (до носа); лицем в лице; око в око

Правильніше: обличчя

Правильніше: ось тобі й факт; незаперечний факт

Правильніше: усміх опромінив обличчя

Правильніше: усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; усі на один штиб (кшталт, копил)

Правильніше: упасти долілиць; носом заорати

Правильніше: дати в лице кому; дати (відважити) ляпаса (ляща) кому; дати поличника кому; ляснути по щоці кого

Правильніше: горілиць; горізнач; догори лицем

Правильніше: у лиці мінитися

Правильніше: пожоване обличчя

Правильніше: у небезпеці, при небезпеці

Правильніше: сорому набратися; упасти лицем в болото; упасти в лопухи; сісти в калюжу (баюру)

Правильніше: на обличчі (на лиці, на виду) засяяла усмішка

Правильніше: вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; і на слизькому не посковзнутися

Правильніше: утримати взяту ноту

Правильніше: гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати

Правильніше: обличчя

Правильніше: кров шугонула в обличчя

Правильніше: знати з виду

Правильніше: змінитися на лиці

Правильніше: дивитися (глядіти) у вічі небезпеці

Правильніше: дати в лице; дати ляпаса (ляща, поличника)

Правильніше: пашить обличчя

Правильніше: хороший (гарний) на виду (на вроду)

Правильніше: мати своє лице (обличчя)

Правильніше: горілиць

Замініть нехарактерний для української мови вислів (факт) на лице, якщо мовиться про щось незаперечне, на стилістично кращий варіант: ось тобі й (факт), незаперечний (факт).

АЛЕ:

На лице їй падали тіні.

Замініть іменник лице, якщо мовиться про окрему людину, індивіда, на правильний варіант: особа.

АЛЕ:

лице — обличчя.

Жита буйні, хвилясті… Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Андрій Головко).

Замініть конструкцію один в один, коли мовиться про однакові, першосортні предмети, на стилістично кращий варіант: добірний, як (мов, наче…) перемиті;  коли мовиться про осіб: одним лицем.

АЛЕ:

Опуклі многогранники, паралельним перенесенням яких можна заповнити весь простір так, щоб вони не входили один в один і не залишали порожніх місць.

1. Не раз натрапляв у текстах на слово облік у розумінні «обличчя». Чи правомірне таке вживання?
Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: «Обличчям будь-якого театру є його репертуар» (з журналу); «Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя» (Юрій Збанацький).
Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). «Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку» (Микола Руденко); «Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи» (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.
2. Чи синонімічні іменники обличчя й лице?
Збігаються в значенні «передня частина голови» та в переносному «загальний вигляд, обриси чогось». Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).
3. Юридичне лице
У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи».

Правильніше: незаперечний факт

Правильніше: творче обличчя

Правильніше: ось тобі й факт, незаперечний факт

Правильніше: Незаперечний факт

Правильніше: Творче обличчя актора