КРІПАЦТВО — СЛОВОВЖИВАННЯ
кріпосне право
Правильніше:
кріпацтво, кріпаччина
Мова – не калька: словник української мови
Кріпа́цтво, кріпосне́ пра́во
Слово кріпацтво означає кілька понять. Насамперед — кріпосне право. «Обох їх не обділила доля тією глибинною селянською чистотою, яку не зміг розсіяти ні батіг кріпацтва, ні баришницький масний карбованець пізніших років, ні важка щоденщина, яка так і норовить утоптати, осипати в багно пелюстки чистого кохання». (М. Стельмах.)
Кріпацтво означає також «кріпосний стан». «Випадково знайомиться він [Т. Шевченко] з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим, Є. Гребінкою та ін. У цьому колі діячів російської та української культури зароджується і здійснюється план викупу з кріпацтва талановитого художника й поета». (З журналу.)
Слово кріпацтво може виражати також збірне поняття» вживатися у значенні «маса кріпаків». «Лише з вуст простого народу, кріпацтва, доходило до мого слуху співчуття…» (М. Кропивницький.)
Таким чином, коли йдеться про право поміщика на працю, майно і особу селян, які йому належали, слід вживати слово кріпацтво (переважно) або словосполучення кріпосне право. «У Панаєва розмовляли найвільніше, одверто критикували тогочасні порядки, обурювалися ганебною плямою російського життя — кріпацтвом». (О. Іваненко.) Не можна вживати словосполучення кріпацьке право (напр.: « …Реалісти 40-х років, як відомо, вважали головним своїм ворогом кріпацьке право…»), бо це право не кріпаків (вони були безправні), а кріпосників. Порівн.: кріпацькі руки — руки кріпаків. « …Вона, вигодувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім'ї, не буде чистити тії риби, що син її наловив своїми руками». (Панас Мирний.)
Кріпацтво означає також «кріпосний стан». «Випадково знайомиться він [Т. Шевченко] з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим, Є. Гребінкою та ін. У цьому колі діячів російської та української культури зароджується і здійснюється план викупу з кріпацтва талановитого художника й поета». (З журналу.)
Місили мерзлуватий бруд, —Інколи слово кріпацтво вживають у значенні, що охоплює обидва поняття, — і кріпосне право, і кріпосний стан. Наприклад:
Зчорнілий з горя і потали,
Замучений кріпацтвом люд.
(М. Бажан.)
На Великій Україні —У такому випадку слово кріпацтво означає всю систему, суспільний уклад, оснований на кріпосному праві, тобто вживається як синонім до слів кріпосництво, кріпаччина.
грім повстань проти кріпацтва.
(П. Тичина.)
Слово кріпацтво може виражати також збірне поняття» вживатися у значенні «маса кріпаків». «Лише з вуст простого народу, кріпацтва, доходило до мого слуху співчуття…» (М. Кропивницький.)
Таким чином, коли йдеться про право поміщика на працю, майно і особу селян, які йому належали, слід вживати слово кріпацтво (переважно) або словосполучення кріпосне право. «У Панаєва розмовляли найвільніше, одверто критикували тогочасні порядки, обурювалися ганебною плямою російського життя — кріпацтвом». (О. Іваненко.) Не можна вживати словосполучення кріпацьке право (напр.: « …Реалісти 40-х років, як відомо, вважали головним своїм ворогом кріпацьке право…»), бо це право не кріпаків (вони були безправні), а кріпосників. Порівн.: кріпацькі руки — руки кріпаків. « …Вона, вигодувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім'ї, не буде чистити тії риби, що син її наловив своїми руками». (Панас Мирний.)