ДРУГ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: один одного знати

Іменник друг належить до твердої групи II відміни і в однині відмінюється так, як іменники твердої групи. Проте в множині узвичаєно вживати не очікувану з Граматичного погляду форму други, а друзі — архаїчну форму, яка відмінюється за зразком іменників м'якої групи.
В українській художній літературі XIX ст. можна знайти багато прикладів вживання письменниками, зокрема І. Котляревським, Т. Шевченком, І. Франком, обох форм множини — друзі і други.
У Т. Шевченка в листі читаємо: «А тебе цілують други твої…». І. Франко у вірші «Каменярі» використовує форму други («...други й недруги, гнівнії та сердиті, і нас, і намір наш, і діло те кленуть»), хоча розмір і ритм вірша давали змогу поставити слово друзі. (Можливо, в цьому разі саме такий вибір стався під впливом сусіднього слова недруги).
У сучасній українській літературній мові форма други вважається ненормативною.

Правильніше: один одного знати

Правильніше: давній друг

Правильніше: для приятеля нового не пускайся старого

Правильніше: скажи мені, з ким ти товаришуєш, – то я скажу, хто ти

Правильніше: нерозлийвода

Правильніше: мій чотириногий друг

Правильніше: нерозлийвода

Правильніше: вірний приятель – то найбільший скарб

Правильніше: відданий (щирий, незрадливий) друг

1. Стара казка чи давня казка?
Як прикметник слово старий уживається в значенні «літній» (старий чоловік); «непридатний до вжитку», «занедбаний», «занехаяний» (стара шапка); «несучасний», «колишній» (зброя старого зразка); «той, що передував чомусь» (повернувся на старе місце).
2. Чи не здається вам, що прикметник древній у нас витискує з уживання свої синоніми?
Ми в цьому переконані. Послухаймо лишень мовознавця Олександра Пономарева. Слов'янські мови взагалі, а українська особливо, каже він, багаті на синоніми. І завдання та обов'язок усіх працівників пера полягає в невтомному вивченні синонімічного розмаїття рідної мови, в ознайомленні з ним широкого загалу читачів, слухачів, глядачів. На жаль, доводиться констатувати, що не всі приділяють належну увагу виборові слова з синонімічного ряду. Часто-густо обирають якийсь один варіант, та й то не найліпший із фонетичних, граматичних та інших міркувань. За приклад можуть правити синоніми стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній, древній, з-поміж яких у засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній, хоч воно стоїть аж у кінці цього ряду.
А «Словник української мови» подає древній з позначками розмовне й рідковживане. І воно не може входити до утворень офіційно-ділового характеру. Тому треба писати давньоруські князі, Давня Русь (Київська Русь).
3. Друг старий чи давній?
На вулицях Києва рекламні щити з написом «Старий друже», на телебаченні те ж саме – «Старий друже»... Зрозуміло, це звертання. Але який той друг насправді – старий чи давній? Ось що писав з цього приводу видатний український мовознавець Борис Антоненко-Давидович: «Іноді доводиться чути: «Ми з вами – старі приятелі», – хоча обом співрозмовникам нема й тридцяти років віку. То які вони – старі? Вони – давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовника, тоді слушний буде прикметник старі: «Ми з вами – старі обоє, багато на віку бачили» (з живих уст).
Неточне вживання цих двох слів досить поширене в усному мовленні. Здебільшого ставлять старий там, де мало б бути давній. Але трапляється і навпаки: «На дивані лежав давній, потертий у частих мандрах чемоданчик, а в ньому все, що треба в дорогу», «І серцем я лину до росяних трав, до давньої нашої хати». Звичайно, в цих реченнях правильніше було б ужити «старий чемоданчик», «стара наша хата». Природніше сказати: давня звичка, давня казка, давнє правило, а не стара звичка, стара казка, старе правило. Зате стара (чи застаріла) зброя, старі поняття.

Правильніше: справжній (друг), теперішній (час)

Правильніше: Чотириногий друг

Правильніше: настала друга ніч; прийшло на другу ніч

Правильніше: одна нога тут – друга там

Правильніше: чверть на другу [годину]

Правильніше: це інша річ

Правильніше: добре чорту в дудку грати, сидячи в очереті: одну зломить, другу виріже

Правильніше: пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий рік (на другу весну) кому; у другий рік уступив хто

Правильніше: хоч того самого, аби в другу миску

Правильніше: лети ковбасою

Правильніше: одна одну

Правильніше: два аякси; друзі-нерозлийвода

Правильніше: у друга вода солодша від вражого меду

Правильніше: кошель торбі не товариш

Правильніше: від милого друга мила й пуга; від свого пана не болить і рана

Правильніше: кидатися з однієї крайності в другу (до другої); кидатися з одного краю в другий (до другого)

Правильніше: як одна біда йде, то й другу за собою веде

Правильніше: хто біг за возом, побіжить і за саньми

Правильніше: одна нога тут, а друга там

Правильніше: вірну людину пізнаєш у лиху годину

Правильніше: зворотний (інший, другий) бік медалі

Правильніше: на другий тиждень повернуло

Правильніше: з'явитися на другу годину

Правильніше: грати другим номером; грати другу скрипку

Правильніше: вони великі друзі (приятелі); вони між собою нерозмита вода; вони нерозмийвода (нерозлийвода); їх водою не розіллєш

Правильніше: грати другу скрипку

Перевірте вживання іменника дружок і в разі потреби замініть:

товариш, товаришок — друг;

дружба — близький друг нареченого у весільному обряді;

друже, голубе, серденько — у звертанні.

Правильніше: друга половина

Правильніше: Одержала підтримку друзів

Правильніше: Студент прийшов о пів на другу

Правильніше: Вмикати другу швидкість

Правильніше: Давні друзі

Правильніше: Одна страшніша за другу

Правильніше: Друга половина