ДРУГ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ДРУГ а, ч. (мн. дру́зі, ів).

Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне ворог. Приклади

Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Росли брати, зростали, та не були друзями. (М. Коцюбинський)
[Надія:] Невже ви не відчуваєте, що я ваш друг? (О. Корнійчук)
Стільки років пройшло від смерті Петрика, а його друг, чути, носить у серці мовчазну тугу. (Г. Колісник)
І людські голоси мене вітали, Мов друга давнього. (Леся Українка)

Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. Приклади

Без тебе не любий мені був би світ, Ти – більше, ніж муж! Ти мені друг і товариш! (І. Нехода)

(одн. дру́же, мн. дру́зі). Уживається в кличному відмінку при ввічливому, поблажливому або іронічному звертанні. Приклади

А може, ще добро побачу? А може, лихо переплачу? Води Дніпрової нап'юсь, На тебе, друже, подивлюсь. (Т. Шевченко)
Під віконце хтось помалу підступає. Тут поет не втерпів: “Хто там?” Невідомого питає. “Якщо злодій, то запевне Помиливсь ти, любий друже!”. (Леся Українка)
Друзі мої, земляки і брати! Трудно до вас долетіть, допливти, – Дуже далеко. (П. Воронько)

чого. Прихильник, захисник кого-, чого-небудь. Приклади

Він почував себе демократом, другом народу, який не має чого боятись. (М. Коцюбинський)
Без гучних прожив він [Остап Вишня] декламацій. – А в душі поезія цвіла! Друг людини, друг природи й праці, Грізний ворог нечисті і зла. (М. Рильський)
Співай, поете, будь завжди хорошим другом правди й сили. (В. Сосюра)

Див. друг.

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.