ДЕФЕКТИВНОГО — СЛОВОВЖИВАННЯ
Дефекти́вний, дефе́ктний
Дефективний (з лат. defectivus — недосконалий) виступає як означення, що характеризує людину, яка має якісь фізичні або психічні вади.
Коли йдеться про дітей, психічно неповноцінних, у сучасній педагогічній літературі вживають терміни «розумово відсталі», «аномальні», і тільки в побуті, в усному мовленні говорять «дефективні».
Дефектний — прикметник, утворений від іменника дефект (лат. defectus), що означає ваду, хибу, недолік. Слово дефектний вживається в двох значеннях: «зіпсований, з вадою, неповноцінний» (наприклад: «Дефектними ізоляторами вважаються такі, на яких при накладанні випробної штанги не виникає іскри») і «той, що стосується дефекту» (наприклад: «Даючи механізаторам наряди на ремонт, механік забув скласти дефектну відомість»).
Дефектний вживається як означення тільки до іменників, що називають предмети.
Коли йдеться про дітей, психічно неповноцінних, у сучасній педагогічній літературі вживають терміни «розумово відсталі», «аномальні», і тільки в побуті, в усному мовленні говорять «дефективні».
Дефектний — прикметник, утворений від іменника дефект (лат. defectus), що означає ваду, хибу, недолік. Слово дефектний вживається в двох значеннях: «зіпсований, з вадою, неповноцінний» (наприклад: «Дефектними ізоляторами вважаються такі, на яких при накладанні випробної штанги не виникає іскри») і «той, що стосується дефекту» (наприклад: «Даючи механізаторам наряди на ремонт, механік забув скласти дефектну відомість»).
Дефектний вживається як означення тільки до іменників, що називають предмети.