ДЕФЕКТИВНОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
дефе́кт
запозичення з латинської мови;
лат. dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» походить від dēficere «не вистачати, бракувати», утвореного за допомогою префікса dē-, що означає брак чогось, усунення, від facere «робити», спорідненого з псл. děti «подіти», укр. ді́ти;
р. болг. м. дефе́кт, бр. дэфе́кт, п. ч. слц. вл. defekt, схв. дèфекат, слн. defékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дефекти́вний
дефе́ктний
дефектъ
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэфе́кт | білоруська |
| дефе́кт | болгарська |
| defekt | верхньолужицька |
| dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» | латинська |
| дефе́кт | македонська |
| defekt | польська |
| děti «подіти» | праслов’янська |
| дèфекат | сербохорватська |
| defekt | словацька |
| defékt | словенська |
| ді́ти | українська |
| defekt | чеська |
| dēficere «не вистачати, бракувати» | ? |
| dē- | ? |
| facere «робити» | ? |
| дефе́кт | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України