ДЕСЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

приблизно

Правильніше: десь так
Мова – не калька: словник української мови

знаходитися десь

Правильніше: перебувати; бути; міститися
Мова – не калька: словник української мови

десь не прибиралося

Правильніше: руки жіночі не ходили
Мова – не калька: словник української мови

десь дуже далеко

Правильніше: в очереті на купині
Мова – не калька: словник української мови

десь в іншому місці

Правильніше: десь-інде
Мова – не калька: словник української мови

Десь-то і десь же

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію десь же на стилістично кращий варіант: десь-то.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
 А десь же є такі воскові записи Лесі Українки…  А десь-то є такі воскові записи Лесі Українки…

Десь

Основне значення — вказувати на невизначеність місця. Часто в українській літературній мові вживається і в значенні «кудись» (деякі вчені вважають, що такі випадки характерні тільки для діалектів).
Десь у значенні «кудись» вказує на те, що напрям дії або зовсім не відомий: «Десь поїхали наші сусіди». «Бувало, Вася зникав десь на цілу ніч у загадкові нічні розшуки і повертався лише вранці, весь общипаний, з розпухлими вухами, і сидів уже не на тому коні, котрим вирушав у похід, а на якійсь кошлатій, нужденній шкапі». (О. Гончар.), або відомий не в деталях: «І думки, мов тіні, сновигають навколо тебе, стрічаються з острахом і наполохано летять десь за річку, за тополю, до того шматка землі, на якому і досі надієшся знайти людяність і щастя». (М. Стельмах.) «Чудові магістралі, очищаючись від барикад, витягуються в далеч, біжать десь за місто, мовби до самого сонця». (О. Гончар.) «Сам поїхав десь далеко, а мене покинув». (Т. Шевченко.)
З відповідними нюансами вживають прислівник десь і в значенні «звідкись», коли вихідний пункт дії не відомий. «Тут саме десь нагодився бригадир», тобто з'явився невідомо звідки. «Десь взялася шура-бура, вона того комарика з дуба здула». (Народна пісня.) Або коли вихідний напрям дії відомий, але не в деталях, а загалом: «До Києва він приїхав десь із півночі» — з якої саме північної області — невідомо». «А разом з тим, десь з глибини» сочились підземні джерела і гасили вогонь». (М. Коцюбинський.) «Останній лист його був десь із Угорщини». «Він родом десь з Тернопільської області». «Здавалось, лейтенант щойно прибув оце десь з південних сонячних країн, густо, раз і назавжди засмалений тамошнім сонцем». (О. Гончар.) «Далеко десь з-понад самого Бугу сірою грудочкою покотився у село заєць…» (М. Стельмах.)

набагато, значно, де, куди, кудись, десь у значенні “кудись”, значний, далеко, неабиякий, чималий

1. Чи правильно з погляду літературної норми використовувати прислівник десь у значенні «кудись» (як, наприклад, у народній пісні «Десь поїхав мій миленький...»)?
Правильно. Таке вживання досить поширене, і словники останніх років жодних обмежувальних рекомендацій не подають. Десь у значенні «кудись» вказує на те, що напрямок дії або зовсім невідомий, або відомий не в деталях. «Чудові магістралі, очищаючись від барикад, витягуються в далеч, біжать десь за місто» (Олесь Гончар). «А разом з тим десь з глибини сочились підземні джерела і гасили вогонь» (Михайло Коцюбинський). Принагідно варто сказати і про використання прислівника де в значенні «куди».
В українській мові слово де, що означає «в якому місці», може вживатися і в розумінні куди, тобто «в яке місце», «в якому напрямку», і звідки («з якого місця», «з якого боку»). Найчастіше де в значенні «куди» виступає в реченнях, які мають у своєму складі дієслова, що передають зміст «раптове чи ніким не помічене, несподіване, таємне зникнення або виникнення»: подітися, взятися (в розумінні з'явитися). «Де поділися ви, голоснії слова...» (Леся Українка).
Однак здебільшого прислівники куди і де (в значенні «куди») вживають паралельно. Порівн. у Тараса Шевченка в «Гайдамаках»: «Порай мені ще раз, де дітись з журбою», «Єсть у мене діти, та де їх подіти?»; «І хлинули сльози, дрібні-дрібні полилися. Де вони взялися? І там же: «Куди ж воно ділось? відкіля взялось?»
2. У яких значеннях виступає прислівник значно?
1. «Дуже, сильно». Наприклад: «Значно поріділи ліси в Європі» (Михайло Чабанівський).
2. У значенні «набагато, багато» з порівняльним ступенем прислівника і прикметника. «Ходжу значно краще, задишка менша» (Михайло Коцюбинський), «Протока була значно ширша, ніж це відразу здалося» (Юрій Смолич).
Не слід обмежувати текст викладу прислівником значно, коли є змога варіювати його іншими синонімами, скажімо, замість «значно більша»«куди більша», «значно спростити»«набагато спростити» тощо.
Надуживають у мовленні також прикметником значний. Раз у раз чуємо і читаємо: значні успіхи, значний вплив, значно вищий результат і подібне. А точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) успіхи (вплив), далеко (або куди, набагато) вищий.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)