ДАХА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: дах над головою; домівка; господа; оселя, мешкання; помешкання

Навряд чи хто сплутає ці різні реалії: стеля ж бо в хаті, приміщенні, вона висока або низька, гладенька чи не дуже, а дах, звичайно, – зовні. Це покрівля, верхня частина будівлі. Він буває залізний, з черепиці, з шиферу тощо. То – коли йдеться про пряме значення обох іменників. Але відомі ще й фразеологізми, переносно вживані слова. Скажімо, замість інформативної сухої фрази «Він має житло» чуємо емоційне «Він має дах над головою». Або зміст думки «Жити в одному приміщенні, в одній хаті» передається також сталим зворотом «Жити під одним дахом». Тобто дах, за довідником «Культура української мови», замінює в багатьох емоційно-експресивних висловах поняття домівки, житла, взагалі будівлі, наприклад: «З-під цього даху понеслася дзвінка пісня».
Проте в газетах натрапляємо й на таке: «Під стелю саме цього будинку зібрано факти про минуле й сьогодення міста». Мовна традиція суперечить такому слововживанню. Бо ж іменник стеля має своє коло усталених висловів, свою характерну сполучуваність з прикметниками, дієсловами. Згадаймо у Тараса Шевченка: «(Найкращий парубок Микита)... Плечима стелю підпирає». Або в Євгена Гуцала: «Донат Озерний – голова мало не до стелі, тонкий, худий, плескате підборіддя, вузькі плечі – сів коло нас і поклав перед собою неймовірно довгі руки».
Для того, хто відчуває тонкощі українського вислову, глибше розкривається також словосполучення дивитися в стелю. Приміром: «Данько примовк, задумливо дивлячись кудись у стелю» (Олесь Гончар). Звичайно, йдеться не тільки про пряме називання ситуації, а й про передавання душевного стану людини, її зосередженість чи й байдужість. На жаль, усі ці відтінки не завжди передає словник. Тому в згаданій вище фразі з газетної інформації усталеним є інший варіант: «Під дахом саме цього будинку» (або «Саме під цим дахом») зібрано факти про минуле й сьогодення міста».

Правильніше: дах, покрівля