ГІРКО — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
усім смертям на зло
Правильніше:
усім смертям на збитки; щоб смерть колька взяла; щоб смерті гірко стало; щоб пекло засміялося
Мова – не калька: словник української мови
усе одно
Правильніше:
однаково, байдуже; хоч би там що; про мене; і за вухом не свербить; ні гірко ні солодко; ні холодно ні жарко
Мова – не калька: словник української мови
тяжко дісталося
Правильніше:
гірко прийшлося
Мова – не калька: словник української мови
стає гірко на душі
Правильніше:
жаль за душу бере
Мова – не калька: словник української мови
ні жарко ні холодно
Правильніше:
ні гірко ні солоно; кисло мені в борщ
Мова – не калька: словник української мови
нестерпно прикро
Правильніше:
гірко на серці (на душі)
Мова – не калька: словник української мови
кому-небудь дуже прикро (досадно)
Правильніше:
гірко на серці (на душі)
Мова – не калька: словник української мови
згрішити легко, та каятися важко
Правильніше:
солодко грішити, та гірко покутувати
Мова – не калька: словник української мови
гірко плакати
Правильніше:
виливати (лити) сльози; дати волю сльозам; ревно плакати; ревма ревіти; умиватися слізьми; обливатися слізьми
Мова – не калька: словник української мови
проковтнути гірку пілюлю
Правильніше:
проковтнути гірку пігулку
Мова – не калька: словник української мови
нестерпний
Правильніше:
невитерпний; гірше гіркої редьки (за гірку редьку, гіркої гірчиці, печеної редьки, перцю, полину)
Мова – не калька: словник української мови
несприятливий період у житті
Правильніше:
чорна смуга; лиха (важка, гірка) година
Мова – не калька: словник української мови
надоїв, як гірка редька
Правильніше:
став мені хріном (як той хрін) у носі; став мені сіллю (як сіль, мов сіль) в оці; допік гірше від сирої кваші
Мова – не калька: словник української мови
добути з великим трудом
Правильніше:
добути з-під землі; заробити (здобути) гіркою працею що; розгорювати (вигорювати, загорювати) що; розгорюватися на що
Мова – не калька: словник української мови
горка, спускалка
Правильніше:
гірка
Мова – не калька: словник української мови
гірка участь
Правильніше:
латаний талан; неталан; безталання; щербата доля
Мова – не калька: словник української мови
гірка полинь
Правильніше:
гіркий полин
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Гірка чи гора?
«Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не гора? Невже вона — набагато менша за інші гори, що на них розкинулась наша українська столиця, — за Батиєву, Старокиївську, Щекавицьку? Ні, не менша, отож нема причини називати її зменшеним іменником. В українській мові слово гірка має не так зменшене, як пестливе значення: «Пахло березовими бруньками, шуміла повідь та дзюрчали струмочки з кожної гірки» (Марко Вовчок). Узвишшя, менші за гору, звуться по-українському горб («Вирубала дрючок та стала на горбі». — Казка), пагорбок, пагорб, пагорок («По зелених пагорбках паслися вівці». — П. Панч). Високі Дніпрові схили здавна звуться на Україні горами:
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».
горка
Правильніше:
гірка
Словник-антисуржик.