ГІРКО — СЛОВОВЖИВАННЯ

усім смертям на зло

Правильніше: усім смертям на збитки; щоб смерть колька взяла; щоб смерті гірко стало; щоб пекло засміялося
Мова – не калька: словник української мови

усе одно

Правильніше: однаково, байдуже; хоч би там що; про мене; і за вухом не свербить; ні гірко ні солодко; ні холодно ні жарко
Мова – не калька: словник української мови

тяжко дісталося

Правильніше: гірко прийшлося
Мова – не калька: словник української мови

стає гірко на душі

Правильніше: жаль за душу бере
Мова – не калька: словник української мови

ні жарко ні холодно

Правильніше: ні гірко ні солоно; кисло мені в борщ
Мова – не калька: словник української мови

нестерпно прикро

Правильніше: гірко на серці (на душі)
Мова – не калька: словник української мови

кому-небудь дуже прикро (досадно)

Правильніше: гірко на серці (на душі)
Мова – не калька: словник української мови

згрішити легко, та каятися важко

Правильніше: солодко грішити, та гірко покутувати
Мова – не калька: словник української мови

гірко плакати

Правильніше: виливати (лити) сльози; дати волю сльозам; ревно плакати; ревма ревіти; умиватися слізьми; обливатися слізьми
Мова – не калька: словник української мови

проковтнути гірку пілюлю

Правильніше: проковтнути гірку пігулку
Мова – не калька: словник української мови

нестерпний

Правильніше: невитерпний; гірше гіркої редьки (за гірку редьку, гіркої гірчиці, печеної редьки, перцю, полину)
Мова – не калька: словник української мови

несприятливий період у житті

Правильніше: чорна смуга; лиха (важка, гірка) година
Мова – не калька: словник української мови

надоїв, як гірка редька

Правильніше: став мені хріном (як той хрін) у носі; став мені сіллю (як сіль, мов сіль) в оці; допік гірше від сирої кваші
Мова – не калька: словник української мови

добути з великим трудом

Правильніше: добути з-під землі; заробити (здобути) гіркою працею що; розгорювати (вигорювати, загорювати) що; розгорюватися на що
Мова – не калька: словник української мови

горка, спускалка

Правильніше: гірка
Мова – не калька: словник української мови

гірка участь

Правильніше: латаний талан; неталан; безталання; щербата доля
Мова – не калька: словник української мови

гірка полинь

Правильніше: гіркий полин
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Гірка чи гора?

«Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не гора? Невже вона — набагато менша за інші гори, що на них розкинулась наша українська столиця, — за Батиєву, Старокиївську, Щекавицьку? Ні, не менша, отож нема причини називати її зменшеним іменником. В українській мові слово гірка має не так зменшене, як пестливе значення: «Пахло березовими бруньками, шуміла повідь та дзюрчали струмочки з кожної гірки» (Марко Вовчок). Узвишшя, менші за гору, звуться по-українському горб («Вирубала дрючок та стала на горбі». — Казка), пагорбок, пагорб, пагорок («По зелених пагорбках паслися вівці». — П. Панч). Високі Дніпрові схили здавна звуться на Україні горами:
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».

горка

Правильніше: гірка
Словник-антисуржик.