ГРАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте вживання:

відігравати, відіграти якусь роль — мати певне значення, вагу;

і грати, зіграти якусь роль— втілювати в художнім образі на сцені, в кінофільмі тощо; удавати з себе когось.

Конструкцію відігравати велику роль доречно замінити на: мати велику вагу, багато важити.

ТИПОВА ПОМИЛКА:

Його рішення піти зіграло певну роль у банкрутстві компанії.  — Його рішення піти відіграло певну роль у банкрутстві компанії.

1. Зміст – значення
Синоніми, яких об'єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чогось». Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя, зміст поведінки, зміст повідомлення, зміст статті. Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значення. Іменник смисл для вираження суті чого-небудь тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості.
Смисл використовують неправомірно і в значенні «розум», «глузд». Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).
2. Відігравати роль, а не значення
Чому не бажано вдаватися до словосполучення відігравати значення? В українській мові є фразеологізм відігравати роль, який семантично відповідає зворотові мати значення. («Школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління»). Синонімічність висловів, зауважувала лінгвіст Євгенія Чак, штовхає деяких мовців на стилістичну помилку з дієсловом відігравати: вони поєднують його зі словом значення, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення. Ще одна поширена стилістична помилка: вживають вислів відігравати функцію замість виконувати функцію.
З фразеологізмом відігравати роль часом трапляється й інша трансформація: дехто замість відігравати вживає лексему грати і припускається ще однієї стилістичної похибки. Сказати «це не грає ролі» не можна. Словосполучення грати роль у літературній мові використовується лише в значенні «виконувати роль дійової особи в п'єсі» (наприклад, він грає роль Гамлета. Останнім часом частіше кажуть виконує – «виконує роль Гамлета») або в значенні «удавати з себе когось» (приміром, «він грає роль благодійника»). Порівн. ще: «Богдан Ступка своєрідно грає роль Миколи Задорожного в драмі Івана Франка «Украдене щастя», «Марія Бієшу чудово грає роль мадам Батерфляй в опері Джакомо Пуччині «Чіо-Чіо-Сан». Сполученням грати роль можна передати це значення російського вислову, коли хтось удає з себе когось (за посадою, походженням, вдачею та ін.): «Він грав роль великого начальника» (хворого, щирої людини), тобто прикидався великим начальником, хворим, щирою людиною.

Правильніше: у власну (у свою) дудку грати; чинити свою волю

Правильніше: відмовчуватися; грати (гратися) в мовчанку

Правильніше: добре чорту в дудку грати, сидячи в очереті: одну зломить, другу виріже

Правильніше: пускати бісики; грати (прясти, стригти, стріляти) очима

Правильніше: грати на руку; дати дорогу; дати ключ у руки; піти назустріч

Правильніше: в одну дудку грати

Правильніше: грати барвами

Правильніше: своїм богом робити; грати у власну дудку

Правильніше: удавати [з себе]; грати дурника

Правильніше: набирає ваги

Правильніше: грати (підігравати) в дудку

Правильніше: відійти в тінь

Правильніше: грати на сонці

Правильніше: веселкою грати; грати (мінитися, грати- мінитися, леліти) всіма барвами веселки

Правильніше: грати на нерви; шарпати (натягати) нерви

Правильніше: не дати собі на ногу наступити; не дати наплювати в кашу; не дати собі по носі грати

Правильніше: грати на публіку

Правильніше: з голосу співати (грати)

Правильніше: не зронити ні слова; води в рот набрати; грати в мовчанку; не мовити й слова; забути язика в роті

Правильніше: грати у власну дудку

Правильніше: язиком грати; світити в очі

Правильніше: удавати (грати) комедію; удавати штуку

Правильніше: грати словами; прикладати прикладки

Правильніше: грати (прясти, стригти, стріляти) очима; підбивати клинці; пускати бісики; смалити халявки; топтати стежку (доріжку); стелитися барвінком

Правильніше: дратувати; грати на нервах; виводити з себе; виводити з терпцю; псувати кров

Правильніше: переважати; панувати; перевалювати; перевищувати числом; бути в більшості; горувати; грати першу скрипку

Правильніше: грати (гратися) в ляльки

Правильніше: нервувати, дратувати; грати на нервах; натягати нерви

Правильніше: діяти спільно (разом, одностайно, в згоді); в один гуж тягти; в одну дудку грати

Правильніше: в один гуж тягти; одну руку тягти; в одну дудку грати

Правильніше: грати на руку

Правильніше: грати на нервах; дозоляти до живих печінок; діставати до живого

Правильніше: грати з відкритим забралом (з відкритими картами)

Правильніше: торгувати на два базари

Правильніше: прясти очима

Правильніше: грати навмання (без грошей)

Правильніше: корчити дурня

Правильніше: грати другим номером; грати другу скрипку

Правильніше: багато важити; мати чималу вагу; відігравати велику роль

Правильніше: грати в піжмурки; ганяти панаса

Правильніше: грати (співати) з голосу

Правильніше: грати першу скрипку; грати першим номером

Правильніше: грати першу скрипку

Правильніше: грати свою скрипку

Правильніше: грати другу скрипку

Правильніше: грати двоїсту гру; торгувати на два базари

Правильніше: тримати першість; грати першу скрипку; вести перед

Правильніше: в одну дудку грати; одним духом дихати

Правильніше: одну руку тягти (тягнути); в один гуж тягти; в одну дудку грати

Правильніше: грати першу скрипку

Правильніше: грати з долею навпереваги

Правильніше: вилискуватися; грати; вигравати; мигтіти; бриніти; леліти

Правильніше: ув'язнювати; затримувати; голити лоба; брати під варту; садити за ґрати

Фразеологічний зворот грати першу скрипку означає «мати найбільше значення». Наприклад: «… Першу скрипку завжди грав Коваль». (В. Собко.) Буває, що в цьому вислові замінюють слово першу на головну. Таку заміну не можна вважати правомірною, бо в музичній (оркестровій) практиці, звідки вислів походить, є термін перша скрипка, а не головна.
Порівн. слово грати ще з відігравати.

Фразеологічний зворот грати першу скрипку передає зміст «мати найбільше значення, бути найвпливовішим у якійсь справі». «Першу скрипку завжди грає Коваль» (Вадим Собко). Іноді в цьому словосполученні замість перша ставлять головна. «Механізатори грають головну скрипку на збиранні врожаю» (з газети). Таку заміну не можна вважати правомірною, бо в музичній (оркестровій) практиці, звідки походить вислів, є термін перша скрипка, а не головна.

Переважна більшість дієслів керує іменниками в якомусь певному відмінку. Таке саме правило є й у російській мові, але відмінки керованих іменників не завжди збігаються при аналогічних дієсловах з українськими. Наприклад, дієслово дякувати керує іменником чи займенником у давальному відмінку: дякую батькові, дякуємо тобі, — тимчасом як відповідне російське благодарить вимагає знахідного відмінка: благодарю отца, благодарим тебя, дієслово зрадити керує іменником чи займенником у знахідному відмінку: зрадив мене, зрадив своє слово, а російське изменить — у давальному відмінку: изменил мне, изменил своєму слову.
Розгляньмо, як саме керують дієслова іменниками в певних відмінках.
З іменниками в родовому відмінку стоять дієслова: вживати¹ («Горілки не вживав так, щоб через край». — Г. Квітка-Основ'яненко), вчити, вчитися, навчати, навчатися («Нічого було робити, — треба Кириликові вчити сестер грамоти». — Панас Мирний; «Малих діток доглядала, звичаю навчала». — Т. Шевченко); глядіти, доглядати («Гляди, як ока в голові». — М. Номис); грати, гуляти — з прийменником у (в) («Діти бігають, гуляють у ціці-баби, в хрещика». — Б. Грінченко; «Будемо грати в свого козиря». — Б. Грінченко), завдавати («Не завдавай мені сорому при чужих людях». — І. Нечуй-Левицький), заживати («Будуть до тебе козаки заїжджати, будуть у тебе хліба-солі заживати». — Народна пісня), запобігати («Не хочуть у вельможних панів ласки запобігати». — П. Куліш), зазнавати, зазнати («Не зазнала розкошоньки, вже й літа минають». — Народна пісня), пильнувати («Бабуся пильнує малої». — Марко Вовчок), послухати, послухатися («Послухали доброї поради високошановного народолюбця». — Б. Грінченко).
¹ Пишемо вживати й уживати, вчити й учити залежно від того, на голосну чи приголосну кінчається попереднє слово (закон чергування).
Частина дієслів керує залежним словом у родовому відмінку без прийменника або в знахідному відмінку з прийменником на: сподіватися («Панночки сподіваємось». — Марко Вовчок; «Сподівався дід на бабин обід». — Приповідка), чекати («...хірург Богдановський присів край вікна, чекаючи на початок роботи». — О. Довженко; «Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини». — Ю. Смолич; «Я чекаю на тебе при каганці і співаю». — В. Стефаник). Дієслова ждати, дожидати керують іменником у знахідному відмінку без прийменника на: «У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота» (М. Коцюбинський).
З іменниками в давальному відмінку стоять дієслова: боліти («Чужий біль нікому не болить». — М. Номис); це дієслово може вимагати й знахідного відмінка («Мене ж болить її відвічнеє страждання». — І. Франко), а також виступати з прийменником у (в) та іменником у родовому відмінку («Що у вас болить? — ластівкою припадає вона коло недужої». — М. Коцюбинський), вибачати («Подорожньому і Бог вибачає». — М. Номис), прощати («Скажіть їм, щоб простили мені, бурлаці, за мою смерть на чужині». — І. Нечуй-Левицький), дякувати («Дякую тобі, Іване, — промовила вона». — І. Франко), віддячити (оддячити) («Соломія усе старалась оддячити циганам за рятунок і захист». — М. Коцюбинський).
З іменниками чи займенниками в знахідному відмінку стоять дієслова: зрадити («Зрадив мене милий». — Народна пісня), опанувати («І пустиню опанують веселії села». — Т. Шевченко), радити, порадити («Де то моя Катерина, моя чорноброва! Вона мене все радила і тепер порадить». — Т. Шевченко; «Порадь мене, дівчинонько, як рідная мати». — Народна пісня). Тепер при дієслові радити (порадити) ставлять іменник і в давальному відмінку («Горький, Чехов, Франко, Коцюбинський завжди радили молодим авторам учитися, наполегливо поліпшувати свою письменницьку техніку». — «Літературна газета»).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником за стоять дієслова, якщо вони вказують на виконання функції чогось чи когось: бути («Ще й на весіллі в його дочки за дружку була». — І. Нечуй-Левицький), стати («Він мені за дитину рідну став». — Марко Вовчок), правити («Скриня моя за стіл править». — Ганна Барвінок), мати («Мене його батько не хоче за невістку мати». — Панас Мирний), вважати («Жаль тобі того, кого за ворога вважаєш». — Леся Українка; «Лаврін уже вважав себе за господаря». — І. Нечуй-Левицький). Дієслово вважати зрідка може стояти без прийменника за, тоді воно керує залежним словом в орудному відмінку («Та полювання він забавою вважав, рибальство — справою, священнодійством навіть». — М. Рильський).
Згадані дієслова бути, стати, правити, мати з іншим значенням, ніж у наведених реченнях, стоять без прийменника за й керують іменниками в інших відмінках: «А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку» (Марко Вовчок); «Юрко став паном, змінив своє ймення й назвав себе Юрушем» (І. Нечуй-Левицький); «А може, й сам на небесі смієшся, батечку, над нами та, може, радишся з панами, як править миром?» (Т. Шевченко).
З іменниками в знахідному відмінку й прийменником на стоять дієслова: бачити (бачити на власні очі, а не власними очима!) («А сам Наум таку колись пригоду на власні очі бачив». — М. Рильський), чути (чути на власні вуха), грати («Та й найняла козаченька на скрипочку грати». — Народна пісня), проте в сучасній літературній мові дієслово грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздрити, заздритися («На велику худобу батьківську її заздрились». — Б. Грінченко), змилосердитися («Поки прут знайшов та відсердивсь, та на свою миленьку змилосердивсь». — Б. Грінченко), плакатися («Не плачся на моє горе». — Марко Вовчок), розстаратися («Як потягнувся на юшку, то розстарайся й на петрушку». — Б. Грінченко), слабувати («Слабує на очі». — Б. Грінченко), хворіти («…деякі пухлини, на які хворіють люди, — теж вірусного походження». — «Наука і життя»).
З іменниками в орудному відмінку стоять дієслова: братися, узятися в значенні «перетворюватися на щось, укриватися чимось» («Тільки внизу, коло каменя бралась живими миготливими зморшками вода». — І. Багмут; «Ладозьке озеро бралося кригою». — Ю. Смолич; «Нога в хлопця взялася синіми плямами». — О. Донченко), говорити, читати, перекладати, учити, навчати, повчати якоюсь мовою («Поучали з церковної амвони рідних братів чужою мовою». — Б. Грінченко); іноді помилково кажуть: «Я вмію читати на англійській мові, а говорити можу й на німецькій», замість: «Я вмію читати англійською мовою (або по-англійському), а говорити можу й німецькою (або по-німецькому)»; одружитися з кимось (іноді женитися), а не на комусь («Оженився з Палажчиною дочкою». — І. Нечуй-Левицький; «Софія одружилась з Ізаровим». — А. Шиян); їхати, пливти, плинути чимось, а не на чомусь («Їде чумак шістьма парами». — Б. Грінченко; «Комбайн велично плине шумним широким степом навпростець». — І. Муратов).
З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в стоять дієслова: знати, пізнати («Знати пана по халявах». — Прислів'я; «Пізнати ворону по пір'ю». — Прислів'я), розумітися, знатися на чомусь («Теля не знається на пирогах». — Прислів'я; «На рибі теж розумітися треба». — Ю. Збанацький), кохатися в чомусь («У химерному кохатися, видумки сплітати». — Б. Грінченко), вибачати на слові («Вибачайте, люди добрі, на цім слові». — Марко Вовчок); бути певним із прийменником на («Коли загублю, то вишукаю, бувай на тому певна, моя сиза голубко». — Марко Вовчок), із прийменником у (в) («Згорда поглядають вони довкола, певні в своїх силах». — М. Коцюбинський) або без прийменника, але з родовим відмінком («Одначе чужинець і сам не був певний правильності того, що говорить». — О. Досвітній).

Правильніше: Розкладати політичний пасьянс

Правильніше: Грати в шахи

Правильніше: Грати в бадмінтон

Правильніше: це не має ніякої ваги

Правильніше: горобець у роті не наслідив; кишки грають марш

Правильніше: кожний дідько в свою дудку грає

Правильніше: танцювати під чию дудку; танцювати, як хто скаже; скакати так, як грають (як кажуть)

Правильніше: очі блищать (сяють)

Правильніше: вітер у голові віє (грає, свище, посвистує)

Правильніше: не має ніякого значення

Правильніше: грало

Правильніше: море грає (бурхає)

Персона грата – особа, що її кандидатура на дипломатичного представника не викликає заперечень уряду країни, в якій її мають акредитувати; переносно – той, до кого ставляться прихильно.
Персона нон грата – особа, що її кандидатура як дипломатичного представника викликає заперечення уряду держави перебування; переносно – той, до кого ставляться неприхильно.

Правильніше: Персона нон ґрата