ГОДИНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
у недобрий час
Правильніше:
при лихій годині
Мова – не калька: словник української мови
у дев'ять годин
Правильніше:
о дев'ятій годині
Мова – не калька: словник української мови
трохи згодом
Правильніше:
по малій годині
Мова – не калька: словник української мови
рівно о другій годині
Правильніше:
саме (якраз) о другій
Мова – не калька: словник української мови
при добрих обставинах
Правильніше:
у доброму разі; при добрій годині
Мова – не калька: словник української мови
О 9 ранку, об 11 вечора і в 9 ранку, в 11 вечора
Замініть прийменник у конструкції на кшталт в(у) 9 ранку, 11 вечора (дня, ночі), якщо мовиться про час, на правильний варіант: о 9 ранку, об 11 ранку (вечора, дня, ночі).
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| Потяг прийшов у 9 ранку. | Потяг прийшов о 9 ранку. |
| Ми будемо бачитися в 11 годині вечора. | Ми будемо бачитися об 11 годині вечора. |
О котрій годині і в скільки годин
Перевірте, чи не вказано тут конкретний час. Нормативними є конструкції з прийменником о: о першій, другій… годині; о 9 годині, об 11 годині… о 9:00, об 11:00… (годині).
| НЕПРАВИЛЬНО | ПРАВИЛЬНО |
|---|---|
| Вони зустрілися в другій годині. | Вони зустрілися о другій годині. |
| Збори почалися в 11:00. | Збори почалися об 11:00. |
Непорозуміння з часом
Визначати час треба точно, тут не може бути двозначності, бо інакше не тільки спізнятимуться, а то й зовсім не зустрінуться на побаченні закохані, ба й поїзди не зможуть рухатись однією залізничною колією нормально й безпечно. Це відомо на всій планеті, і кожна мова має своє усталене з діда-прадіда визначення часу. Кожна, крім... української. Справді-бо, як ми визначаємо години доби? Наведемо кілька прикладів:
Лисиче за Дінцем... де висне дим заводу,
музика у садку та поїзд в сім годин...
— писав ранній В. Сосюра; «Завтра об одинадцятій... на мене чекатиме інженер», — пише Ю. Смолич. То як передати російське в семь часов, в одиннадцать часов — у сім годин, в одинадцять годин чи о сьомій годині, об одинадцятій годині?
Щоб знайти правильну відповідь, у таких випадках удаються звичайно до словників. Розгортаємо найавторитетніший — Українсько-російський словник, том І, видання Академії наук УРСР і на сторінці 340 під словом година читаємо ілюстративні приклади: «не пізніше трьох годин (третьої години) — не позже трех часов»; «о першій годині дня — в час дня»; а вже вислів «о другій годині дня» перекладено «во втором часу дня» і «в два часа дня». Чому тоді вислів «о першій годині» не має другого відповідника — в первом часу, як то має друга година? Де тут логіка, де правильний варіант і як бути диспетчерові, коли йому подають відомості, що поїзд номер такий-ось прибуває на станцію о другій годині? Адже диспетчерові неоднаково, означає це російське «в два часа» чи «во втором часу», бо він тут може так наплутати, що доведеться відповідати перед законом!
Цю невиразність у позначенні часу Українсько-російський словник успадкував від академічного Російсько-українського словника за редакцією А. Кримського, де в 1-му томі на 51 сторінці стоїть: «в пятом часу — о п'ятій годині» навіть без другого значення «в пять часов». Отже, виникає практична потреба розмежувати в нашій мові ці далеко не тотожні поняття «в пять часов» і «в пятом часу».
З української класичної літератури ми звикли сприймати числівники порядкові з прийменником о як позначення точного часу доби: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню» (М. Коцюбинський); «О п'ятій годині ми виїхали з монастиря» (М. Коцюбинський); «О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати» (Панас Мирний). Так на цій формі й треба стати, взявши її за норму й рішуче уникаючи хибних висловів у п'ять годин, у шість годин тощо.
А як передати українською мовою неточні визначення: в пятом часу, в шестом? Академічний Українсько-російський словник до вислову «бути на п'яту годину» має переклад — «быть к пяти часам». Мені здається, що тут слід поширити значення порядкового числівника з прийменником на, додавши й такий варіант перекладу: «быть в пятом часу». Кажем-бо: «П'ять хвилин на п'яту». У словнику Б. Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю».
Не треба допускати паралелізму форм типу не пізніш трьох годин і не пізніш третьої години, бо це не збагачує мову, а засмічує. Визначати години доби треба тільки порядковими числівниками, а не кількісними, отже, слід визнати за єдину правильну норму вислів «не пізніш як о третій годині». Кількісними числівниками треба користуватись тільки тоді, коли мовиться про час, витрачений на щось, наприклад: «Ми працюємо тепер тільки сім годин», «Поїзд долає цю відстань за дві години».
Так само слід унормувати й визначення часу за частинами години, відкинувши хибні вислови, що інколи трапляються в поточній літературі, як пів третьої, без десяти третя, а взявши за єдине правильне: пів на третю (Українсько-російський словник АН УРСР), за десять третя або десять до третьої (скорочені вислови від «за десять хвилин буде третя година» або «десять хвилин залишилось до третьої години»). Половина години передається однаково прийменниками на й до з відповідними порядковими числівниками: пів на третю й пів до третьої.
Звісно, важко відразу перейти до правильного й точного визначення часу після тієї розбіжності й хаосу в письмовій та усній практиці, з чим уже ми навіть звиклись, але треба колись покласти цьому край і, нарешті, створити певні норми визначення часу, що за самою своєю природою потребує точності. Тут неабияк можуть допомогти своїми творами письменники й журналісти, систематичне видання словників і сумлінне редагування всіх видань.
Лисиче за Дінцем... де висне дим заводу,
музика у садку та поїзд в сім годин...
— писав ранній В. Сосюра; «Завтра об одинадцятій... на мене чекатиме інженер», — пише Ю. Смолич. То як передати російське в семь часов, в одиннадцать часов — у сім годин, в одинадцять годин чи о сьомій годині, об одинадцятій годині?
Щоб знайти правильну відповідь, у таких випадках удаються звичайно до словників. Розгортаємо найавторитетніший — Українсько-російський словник, том І, видання Академії наук УРСР і на сторінці 340 під словом година читаємо ілюстративні приклади: «не пізніше трьох годин (третьої години) — не позже трех часов»; «о першій годині дня — в час дня»; а вже вислів «о другій годині дня» перекладено «во втором часу дня» і «в два часа дня». Чому тоді вислів «о першій годині» не має другого відповідника — в первом часу, як то має друга година? Де тут логіка, де правильний варіант і як бути диспетчерові, коли йому подають відомості, що поїзд номер такий-ось прибуває на станцію о другій годині? Адже диспетчерові неоднаково, означає це російське «в два часа» чи «во втором часу», бо він тут може так наплутати, що доведеться відповідати перед законом!
Цю невиразність у позначенні часу Українсько-російський словник успадкував від академічного Російсько-українського словника за редакцією А. Кримського, де в 1-му томі на 51 сторінці стоїть: «в пятом часу — о п'ятій годині» навіть без другого значення «в пять часов». Отже, виникає практична потреба розмежувати в нашій мові ці далеко не тотожні поняття «в пять часов» і «в пятом часу».
З української класичної літератури ми звикли сприймати числівники порядкові з прийменником о як позначення точного часу доби: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню» (М. Коцюбинський); «О п'ятій годині ми виїхали з монастиря» (М. Коцюбинський); «О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати» (Панас Мирний). Так на цій формі й треба стати, взявши її за норму й рішуче уникаючи хибних висловів у п'ять годин, у шість годин тощо.
А як передати українською мовою неточні визначення: в пятом часу, в шестом? Академічний Українсько-російський словник до вислову «бути на п'яту годину» має переклад — «быть к пяти часам». Мені здається, що тут слід поширити значення порядкового числівника з прийменником на, додавши й такий варіант перекладу: «быть в пятом часу». Кажем-бо: «П'ять хвилин на п'яту». У словнику Б. Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю».
Не треба допускати паралелізму форм типу не пізніш трьох годин і не пізніш третьої години, бо це не збагачує мову, а засмічує. Визначати години доби треба тільки порядковими числівниками, а не кількісними, отже, слід визнати за єдину правильну норму вислів «не пізніш як о третій годині». Кількісними числівниками треба користуватись тільки тоді, коли мовиться про час, витрачений на щось, наприклад: «Ми працюємо тепер тільки сім годин», «Поїзд долає цю відстань за дві години».
Так само слід унормувати й визначення часу за частинами години, відкинувши хибні вислови, що інколи трапляються в поточній літературі, як пів третьої, без десяти третя, а взявши за єдине правильне: пів на третю (Українсько-російський словник АН УРСР), за десять третя або десять до третьої (скорочені вислови від «за десять хвилин буде третя година» або «десять хвилин залишилось до третьої години»). Половина години передається однаково прийменниками на й до з відповідними порядковими числівниками: пів на третю й пів до третьої.
Звісно, важко відразу перейти до правильного й точного визначення часу після тієї розбіжності й хаосу в письмовій та усній практиці, з чим уже ми навіть звиклись, але треба колись покласти цьому край і, нарешті, створити певні норми визначення часу, що за самою своєю природою потребує точності. Тут неабияк можуть допомогти своїми творами письменники й журналісти, систематичне видання словників і сумлінне редагування всіх видань.
О 10-й годині
Правильніше:
О 10 годині
Конференція відбудеться в три години
Правильніше:
Конференція розпочнеться о третій годині