ГОВОРИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ | Горох — українські словники

Правильніше: що на рот налізе говорити (балакати); що на умі (на душі), те й на язиці в кого; що на язик набіжить (понесло) говорити (балакати, щебетати)

Мова – не калька: словник української мови

говорити у чиюсь адресу

Правильніше: говорити на чию адресу; говорити на адресу кого; на чию сторону казати

Мова – не калька: словник української мови

говорити толково

Правильніше: казати до ладу (до пуття)

Мова – не калька: словник української мови

говорити те саме

Правильніше: співати в один голос

Мова – не калька: словник української мови

говорити спокійніше (стриманіше)

Правильніше: спустити тон

Мова – не калька: словник української мови

говорити скоромовкою

Правильніше: говорити миттю

Мова – не калька: словник української мови

говорити пусте

Правильніше: обіцяти гори-долини

Мова – не калька: словник української мови

говорити прямо в очі

Правильніше: у живі очі казати

Мова – не калька: словник української мови

говорити про щось усім відоме

Правильніше: відкрити америку

Мова – не калька: словник української мови

говорити про що-небудь пусте, не варте уваги

Правильніше: розводити химині кури (мотрині яйця)

Мова – не калька: словник української мови

говорити про суть справи не зразу

Правильніше: почати здалека

Мова – не калька: словник української мови

говорити про одне, натякаючи на інше

Правильніше: наздогад буряків, щоб дали капусти

Мова – не калька: словник української мови

говорити про малозрозумілі, недоступні речі

Правильніше: голову туманити

Мова – не калька: словник української мови

говорити про когось щось погане

Правильніше: чорний мак сіяти

Мова – не калька: словник української мови

говорити про кого-небудь (що-небудь) прямо

Правильніше: називати речі своїми іменами

Мова – не калька: словник української мови

говорити приємні речі; улещувати

Правильніше: мастити словами

Мова – не калька: словник української мови

говорити поперек

Правильніше: казати (говорити) наперекір (всупереч); перечити

Мова – не калька: словник української мови

говорити повільно, спроквола

Правильніше: тягти (тягнути, витягати, висмикувати) слова з рота

Мова – не калька: словник української мови

говорити повільно, неквапливо

Правильніше: цідити слова (слово за словом, слово по слову)

Мова – не калька: словник української мови

говорити по душах

Правильніше: говорити відверто

Мова – не калька: словник української мови

говорити під ніс

Правильніше: харамаркати

Мова – не калька: словник української мови

говорити облесливо, нещиро

Правильніше: мазати медом речі (слова)

Мова – не калька: словник української мови

говорити нісенітниці (дурниці)

Правильніше: гнати (провадити) химери; гнути бандигу; приліпити горбатого (сліпого) до тину (до плоту); гнати (провадити) химери; гнути бандигу

Мова – не калька: словник української мови

говорити нерозумні, беззмістовні речі

Правильніше: нести (вернути, гонити) ахінею

Мова – не калька: словник української мови

говорити непрямо

Правильніше: говорити загадками; заходити здалека; позавгорідно (манівцями) казати

Мова – не калька: словник української мови

говорити невпопад

Правильніше: говорити невлад

Мова – не калька: словник української мови

говорити невпопад

Правильніше: говорити не до речі (не до ладу, невлад)

Мова – не калька: словник української мови

говорити невиразно, ледве розтуляючи рот говорити невнятно

Правильніше: мимрити

Мова – не калька: словник української мови

говорити не по суті

Правильніше: травити баланду

Мова – не калька: словник української мови

говорити начистоту

Правильніше: говорити як на духу (як на сповіді)

Мова – не калька: словник української мови

говорити натяками

Правильніше: казати наздогад буряків

Мова – не калька: словник української мови

говорити на українській мові

Правильніше: говорити українською мовою (по-українському)

Мова – не калька: словник української мови

говорити на різних мовах

Правильніше: говорити різними мовами; не розуміти один одного (одна одну, одне одного, одні одних)

Мова – не калька: словник української мови

говорити на захист кого (чого)

Правильніше: ставати до оборони (в оборону, на захист) кого (чого); обставати за кого (за що, за ким, за чим)

Мова – не калька: словник української мови

говорити на вухо

Правильніше: нашіптувати

Мова – не калька: словник української мови

говорити крізь зуби

Правильніше: цідити про (крізь) зуби

Мова – не калька: словник української мови

говорити комусь що-небудь приємне

Правильніше: мазати медом по губах

Мова – не калька: словник української мови

говорити із задньою думкою

Правильніше: говорити (казати) з потайною (з потаємною, затаєною, прихованою) думкою; говорити (казати) наздогад буряків, щоб дали капусти; закидати наздогад

Мова – не калька: словник української мови

говорити здалеку

Правильніше: здалека заходити

Мова – не калька: словник української мови

говорити зайве

Правильніше: розпускати губи; давати волю язикові

Мова – не калька: словник української мови

говорити з викрутасами

Правильніше: говорити з вивертом; говорити закрутисто (вузлувато, вигадливо)

Мова – не калька: словник української мови

говорити з акцентом

Правильніше: говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто)

Мова – не калька: словник української мови

говорити жартівливо

Правильніше: на сміх казати

Мова – не калька: словник української мови

говорити дурниці (нісенітниці, єрунду)

Правильніше: вилізти на грушку й рвати петрушку; плести як небіжка ногами; вигадати таке, що й в борщ не кришать; нісенітницю (нісенітниці) верзти (плести, правити); плести (верзти, правити) абищо (казна-що, дурниці, бредню); городити таке – ні літо, ні зима; як скаже, то ні пришити, ні прилатати; галамагати; химині кури правити

Мова – не калька: словник української мови

говорити дурниці (нісенітниці), обдурюючи когось

Правильніше: плести сухого дуба

Мова – не калька: словник української мови

говорити довго й нецікаво

Правильніше: лити воду

Мова – не калька: словник української мови

говорити діло

Правильніше: казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі

Мова – не калька: словник української мови

говорити грубим басом

Правильніше: говорити (бухтіти) як (мов) у бочку (із бочки); говорити (бухтіти) як (мов) у маточину (у жлукто)

Мова – не калька: словник української мови

говорити все, що попало

Правильніше: що на рот налізе

Мова – не калька: словник української мови

говорити відкрито

Правильніше: говорити відверто (щиро)

Мова – не калька: словник української мови

говорити в чиюсь адресу

Правильніше: говорити на чию адресу; говорити на адресу кого; на чию сторону казати

Мова – не калька: словник української мови

говорити в тон кому

Правильніше: мовити під лад кому

Мова – не калька: словник української мови

говорити в очі

Правильніше: казати у вічі

Мова – не калька: словник української мови

говорити в ніс

Правильніше: гугнявити, гугнити

Мова – не калька: словник української мови

говорити безпредметно (без потреби)

Правильніше: марнувати слова

Мова – не калька: словник української мови

говорити без натяків

Правильніше: бити прямо в лоб

Мова – не калька: словник української мови

говорити багато зайвого

Правильніше: мати довгий язик

Мова – не калька: словник української мови

говорити (робити) саме те, що потрібне

Правильніше: цілитися в точку

Мова – не калька: словник української мови

говорити (повідомляти) щось повільно, невпевнено

Правильніше: кота м'яти в мішку

Мова – не калька: словник української мови

говорити (писати) поверхнево

Правильніше: лити воду

Мова – не калька: словник української мови

говорити (діяти) різко, категорично

Правильніше: рубати з плеча

Мова – не калька: словник української мови

говорити – не мішки носити

Правильніше: не так хутко робиться, як мовиться

Мова – не калька: словник української мови

втратити дар мови (здатність говорити)

Правильніше: забути язика в роті

Мова – не калька: словник української мови

внятно говорити

Правильніше: виразно говорити

Мова – не калька: словник української мови

вірно говорити

Правильніше: правильно говорити

Мова – не калька: словник української мови

ви це прекрасно знаєте

Правильніше: вам не треба говорити

Мова – не калька: словник української мови

в один голос говорити

Правильніше: одностайно (одноголосно) говорити

Мова – не калька: словник української мови

безсумнівно

Правильніше: безперечно; без крихти сумніву; й говорити нічого (нема чого, нема що); само собою; навіть немає мови

Мова – не калька: словник української мови

беззмістовно

Правильніше: як з конем (з кобилою) в болоті говорити

Мова – не калька: словник української мови

беззмістовно говорити

Правильніше: розводити базар

Мова – не калька: словник української мови

без запинки говорити

Правильніше: говорити не запинаючись (не затинаючись)

Мова – не калька: словник української мови

багато беззмістовно говорити

Правильніше: базікати, патякати, пасталакати; марнословити, просторікувати; теревенити; лопотати; баляндрасити, балагурити; перебендювати; правити баляндраси; теревені правити; точити ляси; товкти язиком як порожнім млином

Мова – не калька: словник української мови

ахінею нести

Правильніше: теревені правити (точити, гнути); нісенітницю (дурницю, усяку всячину, не знати що, курзу-верзу, плетеники ) плести (верзти, правити); нісенітниці вигадувати; говорити нісенітницю; казна-що патякати; наказати гречаної вовни; наказати на вербі груш; смаленого дуба плести

Мова – не калька: словник української мови

Говори́ти, бала́кати

Абсолютно синонімічними вважати ці два слова не можна.
У значенні «висловлюватись або сповіщати про щось» у сучасній літературній мові вживають слово говорити. «А Остап з усіма вітається і до всіх одно говорить: « Годі, годі, браття, у ярмі ходити». (Марко Вовчок.) «А думка край світа на хмарі гуля… Спочине на сонці, його запитає, де воно ночує, як воно встає; послухає моря, що воно говорить». (Т. Шевченко.)
Говорити (як і слово промовляти) виступає в переносному значенні «виражати якусь думку своїм зовнішнім виглядом». «Вся постать говорила без слів: «Ану-ну, чим ви тут займаєтесь?». (А. Головко.)
Слово говорити вживають у значенні «виступати публічно — з доповіддю, промовою». Наприклад: «Доповідач говорив про підготовку до нового навчального року».
Часом у літературній мові слово говорити вживають у значенні «оволодіти актом мовлення».

Хлопченя із чубчиком льняним,
Тільки що навчившись говорити,
Підбира, ласкаве і сердите,
Перші пари непокірних рим.
(М. Рильський.)

Набагато рідше вживається дієслово балакати. «Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають». (Панас Мирний.) У народнорозмовній мові, навпаки, частіше паралельно до говорити в тому ж значенні вживається балакати. Паралельно слова говорити і балакати вживаються і в значенні «володіти усно якоюсь мовою». Наприклад: «Після закінчення трирічних курсів іноземних мов мій брат вільно говорить по-англійськи».
У значенні «розмовляти» (з кимсь або між собою) ці два слова вживаються паралельно, коли йдеться про розмову, опис якої має звичайний, нейтральний характер. «Балакають, балакають промеж собою, та й посідають на колодах, усе балакаючи, а на солдатів буцімто і не дивляться». (Г. Квітка-Основ'яненко.) «Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу». (Панас Мирний.) «У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили. Сидів старий і ще якісь чоловіки в темряві на лаві, похнюпившись, і говорили стиха й в'яло». (А. Головко.) «Так про що ж ми будемо з тобою говорити?» (Григорій Тютюнник.)
Проте якщо йдеться про серйозний або важливий зміст розмови, про її офіційний, діловий або урочистий характер» уживають дієслово говорити. Коли ж зміст розмови не офіційний, тема побутова чи така, що оповідачем сприймається як несерйозна, часто вживають слово балакати (до такого сприймання значення слова балакати в певному контексті, крім того, спричиняється, мабуть, його лексична близькість із словами балаканина, балакун, балакунка, що мають негативно-іронічне забарвлення).
Звичайно, ніхто не скаже: «Міністр вчора балакав з послом сусідньої держави», а тільки говорив, розмовляв, мав розмову.
Отже, дієслово говорити, будучи емоційно нейтральним, може виступати в усіх стилях сучасної української мови. Дієслово балакати в офіційній, діловій, науковій, публіцистичній мові не вживається; в основному воно виступає в побутовому мовленні, частково в мові художньої літератури.

Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?

говорити – казати

Часто в поточному мовленні не помічають різниці між ними, а то й надають перевагу лексемі говорити, вважаючи, що вона в усіх випадках може замінити слова казати, мовити. Чи так це насправді? Попри те, що надуживання дієсловом говорити призводить до прикрої одноманітності стилю всього тексту, зазначав видатний український мовознавець Борис Антоненко-Давидович, можна побачити й певну відмінність між цими словами, якщо вдатися до нашої класики й фольклору: «Стара, кажуть, стала» (Тарас Шевченко); «Скачи, враже, як пан каже» (приказка); «Ой казала мені мати, ще й приказувала, щоб я хлопців у садочок не принаджувала» (народна пісня); «Кажуть люди, кажуть, що я – файна дівка» (народна пісня). Тут ми натрапляємо тільки на форми від дієслова казати. А поряд форми з дієсловом говорити: «Говорить, як у рот кладе» (приказка); «Такий розбитний, що й по-німецькому говорить» (із живих уст).
З наведених прикладів випливає, що в класичній літературі й народному мовленні спостерігається нахил (за деякими винятками) ставити слово казати там, де є пряма мова або передається зміст повідомленого, висловленого: «щоб я хлопців у садочок не принаджувала», «що я – файна дівка» тощо. Навпаки, там, де йдеться не про зміст, а про спосіб чи якість висловлювання, треба вживати лексему говорити: «вміння говорити ясно і просто», «по-німецькому говорить».
Близьким за значенням до дієслова казати є мовити: «Казала б, та уста не мовлять» (Ганна Барвінок). А говорити, коли воно стоїть із прийменником з і керує іменником в орудному відмінку, має своїм синонімом слово розмовляти: «Ой у полі могила з вітром говорила» (Тарас Шевченко). Отже, тут говорила можна замінити на розмовляла.

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

невпопад говорити

Правильніше: не до ладу говорити

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

говорити відкрито

Правильніше: говорити відверто, щиро

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

говорити по правді

Правильніше: направду казати

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Говорити й казати

Чи дієслова говорити й казати є абсолютні синоніми, як багато хто гадає, чи між ними є якась різниця? Як буде краще: «Я говорю, що прийду» чи «Я кажу, що прийду»; «Він говорив знехотя» чи «Він казав знехотя»? Часто в поточному мовленні не помічають між ними ніякої різниці, ба навіть надають перевагу слову говорити, вважаючи, що воно в усіх випадках може замінити дієслова казати, мовити, як це бачимо з таких речень, узятих із сучасної художньої літератури: «А могло ж і сюди дістати! — схвильовано говорить полевод»; «Уже зарікався сюди ходити, — говорить він»; «Кривуля говорив йому: — Все в тебе добре».
Не кажучи вже про те, що надуживання дієсловом говорити надає прикрої одноманітності стилю всього тексту, ми можемо побачити й певну відмінність між цими словами, якщо вдамось до нашої класики й фольклору: «Стара, кажуть, стала» (Т. Шевченко); «Скачи, враже, як пан каже» (приказка); «Ой казала мені мати ще й приказувала, щоб я хлопців у садочок не принаджувала» (народна пісня); «Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка» (народна пісня). У всіх прикладах ми натрапляємо тільки на форми від дієслова казати; але поряд бачимо й приклади з дієсловом говорити: «Говорить, як у рот кладе» (приказка); «Такий розбитний, що й по-німецькому говорить» (із живих уст).
З наведених прикладів випливає, що в класичній літературі й народному мовленні є нахил (за деякими винятками) ставити слово казати там, де є пряма мова або передається зміст повідомленого, висловленого: «щоб я хлопців у садочок не принаджувала», «що я — файна дівка» тощо; навпаки, там, де мовиться не про зміст, а про спосіб чи якість висловлювання, треба ставити дієслово говорити: «уміння говорити ясно й просто», «по-німецькому говорить».
Близьким за значенням до дієслова казати є мовити: «Казала б, та уста не мовлять» (Ганна Барвінок), — а дієслово говорити, коли воно стоїть із прийменником з і керує іменником в орудному відмінку, має своїм синонімом дієслово розмовляти: «Старі люди про старе говорять» (прислів'я); «Ой у полі могила з вітром говорила» (Т. Шевченко); «Антін бачив перед очима те, про що говорив» (М. Коцюбинський) .
Із цього можна зробити висновок, що аж ніяк не слід звужувати наші лексичні можливості й послугуватися скрізь тільки дієсловом говорити.

«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

невпопад говорити

Правильніше: не до ладу (не до речі) говорити

Словник-антисуржик.

Говорити шепотом

Правильніше: Говорити пошепки

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Говорити відкрито

Правильніше: Говорити відверто, щиро

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Вартує говорити про

Правильніше: Годиться, варто говорити про

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Говорити без перестанку

Правильніше: Говорити безперестанку

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Нести ахінею

Правильніше: Верзти нісенітниці; говорити дурниці

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Про це говорити не приходиться

Правильніше: Про це нема чого й казати

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Вартує говорити

Правильніше: Годиться говорити

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Говорити колкості

Правильніше: Говорити ущипливі слова, шпигати словами

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

язиком молоти – не дрова колоти

Правильніше: язиком вихати – не ціпом махати; одне – творити язиком, а друге – перти плуга; найменше діло – балакати; хоч варила – не варила, аби добре говорила

Мова – не калька: словник української мови

я говорю по-українськи

Правильніше: я розмовляю українською мовою

Мова – не калька: словник української мови

що не говоріть, а…

Правильніше: хоч і що кажіть, а…

Мова – не калька: словник української мови

що не говори

Правильніше: як не є; кажи не кажи

Мова – не калька: словник української мови

що б там не говорили

Правильніше: хай би там що казали

Мова – не калька: словник української мови

що б не говорили

Правильніше: хай що кажуть

Мова – не калька: словник української мови

що б не говорив

Правильніше: хай що каже

Мова – не калька: словник української мови

чув дзвін, та не знати де він

Правильніше: чули, як говорили, що бачили, як їли

Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь надзвичайно жвавий (енергійний)

Правильніше: аж (і) шкура говорить на кому

Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь мовчить (не говорить нічого)

Правильніше: уста не розмикаються

Мова – не калька: словник української мови

хто багато говорить – мало робить

Правильніше: де море слів, там мало діл

Мова – не калька: словник української мови

усі признаки говорили про дощ

Правильніше: заносилося на дощ

Мова – не калька: словник української мови

усе це говорить не на вашу користь

Правильніше: усе це не за вас (не на вашу руч) промовляє (говорить)

Мова – не калька: словник української мови

та говоріть же

Правильніше: та ну ж бо кажіть!

Мова – не калька: словник української мови

сильний апетит

Правильніше: великий апетит; жадоба; і шкура горить (говорить) до їжі; вола з'їв би

Мова – не калька: словник української мови

не сходить з язика хто (що) в кого

Правильніше: завжди (повсякчас) на язиці в кого хто (що); раз у раз говорить (балакає) про кого (про що) хто; тільки й мови що про кого (про що) в кого

Мова – не калька: словник української мови

не потребує великих зусиль (великої праці) не потребує доказів (пояснень)

Правильніше: говорить сам за себе

Мова – не калька: словник української мови

не по словах судять, а по ділах

Правильніше: менше слів, а більше діла; менше говори – більше діла твори; добрі діла кращі від добрих слів; робота сама за себе скаже

Мова – не калька: словник української мови

не з тобою говорять

Правильніше: не до тебе річ

Мова – не калька: словник української мови

не говори дурниць

Правильніше: не плещи дурниць

Мова – не калька: словник української мови

м'яко стеле, але твердо спати

Правильніше: дивиться лисицею, а думає вовком; добре говорить, а зле творить

Мова – не калька: словник української мови

людина, яка говорить дурниці

Правильніше: дурноляп; мастак верзти казна-що

Мова – не калька: словник української мови

людина, яка говорить дотепно й влучно

Правильніше: гострий на язик

Мова – не калька: словник української мови

доповідач торкнувся питань розвитку демократії

Правильніше: доповідач говорив про розвиток народовладдя

Мова – не калька: словник української мови

говоріть толком

Правильніше: кажіть до ладу (ладком, до діла, до пуття)

Мова – не калька: словник української мови

говорить, як з написаного читає

Правильніше: каже, як з листу бере

Мова – не калька: словник української мови

говорить нерозбірливо

Правильніше: як сидір на дудці гугнявить

Мова – не калька: словник української мови

говорить нерозбірливо

Правильніше: як баба беззуба

Мова – не калька: словник української мови

говорить дурниці

Правильніше: як корова язиком меле

Мова – не калька: словник української мови

говорить дуже ясно (зрозуміло)

Правильніше: як (мов, ніби) в рот кладе

Мова – не калька: словник української мови

говори дальше

Правильніше: продовжуй

Мова – не калька: словник української мови

багато говорить

Правильніше: має довгий язик

Мова – не калька: словник української мови

це говорить

Правильніше: це свідчить

Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Толково говорив

Правильніше: До ладу, добре, переконливо говорив

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Факт говорить багато

Правильніше: Факт свідчить багато про що

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Говорять, що я гарна

Правильніше: Кажуть, що я гарна

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Готовність виступити говорить про значення

Правильніше: Готовність виступити засвідчує значення

Довідник з українського слововживання. М. Волощак

Але це говорить про

Правильніше: Але це свідчить про

Довідник з українського слововживання. М. Волощак