ВІДТІНОК — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: відтінок

Правильніше: забарвлення

Замініть іменник фарба, якщо його використано в абстрактному значенні, на стилістично кращий варіант: барва, колір, тон, відтінок, колорит.

АЛЕ:

фарба — речовина для фарбування.

У нас можна купити акрилову водоемульсійну фарбу, латексну, силіконову та інші.

Відтинок — відрізок простору або часу. «Водночас дрібні партизанські групи місцевого значення безперестанку шарпали залізничну колію на відтинку Вапнярка — Одеса…» (Ю. Смолич.) «Коли в'їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло». (В. Козаченко.)
Відтінок — різновид кольору, відмінний від основного насиченістю тону. «С. Васильківський (1854 — 1917) у період творчого піднесення показує себе як талановитий колорист. Живопис його стає складним за відтінками, насиченим, кольорова гама визначає настрій твору». (З журналу.) «Це був чудовий букет, барвисте сузір'я всіх кольорів і відтінків, гаряча мозаїка тріпотливих пелюстків». (О. Донченко.) «З кожної печери визирали молоді ялинки, з-за кожного каменя стриміла зелена, з сизим відтінком хвоя…» (О. Донченко.)
Переносно слово відтінок вживається у значенні «властивість», «різновид, що являє собою тонку відмінність», «малопомітний перехід від якогось нюансу до іншого». «Та Замойський вловив найтонший відтінок настроїв цих двох «півнів», як прозвав їх він у думці». (Іван Ле.) «Звертаючись до зображення іншого соціального середовища, письменник надає байці іншого лексичного відтінку. Наприклад, у байці «Ведмежий суд» Гребінка пародіює стиль судових документів». «І чого б тільки вона [Надійка] не зробила, на які б тільки жертви не пішла, щоб тільки знову побачити його поблажливу усмішку, повернути йому отой звичний, з відтінком теплої іронії, жартівливий тон». (В. Козаченко.)
Графічно й у вимові слова відтинок і відтінок часом плутають. Порівн.: «Ірина не пам'ятала, як повернулася з станції, як опинилася в своєму ліжку. Наче хтось витер чорним рукавом з її свідомості цей відтінок часу» (треба: відтинок часу).

Часом ці іменники вважають за синоніми і взаємозамінюють їх на письмі. Але робити цього не слід. Бо відтинок – то частина простору або часу; відрізок. «Коли в'їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло» (Василь Козаченко).
А відтінок – різновид кольору, явища, значення (у мовознавстві); додатковий вияв почуття, настрою. «Барва її лиця була й тепер рум'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі» (Леся Українка).

Правильніше: не без іронії