ВТРАЧАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: танути як віск [на сонці (на вогні)]; танути як свічка

Правильніше: спадати з ціни; падати (втрачати) на ціні

Правильніше: втрачати свідомість; непритомніти

Правильніше: топтати під ноги

Правильніше: ударити лихом об землю; ударити журбою об землю

Правильніше: стояти твердо на землі

Правильніше: спадати в ціні

Правильніше: мерзеніти

Правильніше: падати з п'єдесталу

Замініть дієслово упускати, якщо мовиться про неуважність, недогляд, невміння, на стилістично кращий варіант: ґавити, гаяти, втрачати, проминати.

АЛЕ:

упускати — не могти втримати, випускати з рук, даючи можливість упасти.

Мені приносили їсти — я не дозволяв нікому допомогти, обливався гарячим супом і чаєм, упускав на підлогу котлету і їв її потім з піском (Юрій Яновський).

Здебільшого вживається, коли йдеться про втрату чи шкоду абстрактного характеру (втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, свідомість, пам'ять, сором). «Лейтенант застогнав і ткнувся сержантові в груди головою із слабістю людини, що втрачає свідомість». (Григорій Тютюнник.) «Є ж люди, що не занепадають духом, не втрачають самовладання за будь-яких обставин! Шукати, думати, боротись — в цьому тепер ти весь». (О. Гончар.)
Втрачати вживається також, коли йдеться про шкоду матеріальну. «Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги. Кров його при цьому не загусає, як у інших ссавців, що, зрештою, і рятує тварину від смерті». (З журналу.) «— Коли набираєш ґрунт на ніж, прислухайся до роботи двигуна. Як тільки відчуєш, що він починає втрачати потужність, — годі». (О. Гончар.) «Настав час, коли полин з попелястого зробився сизо-голубим, трави втрачали соки й хлорофіл». (Л. Дмитерко.) «Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипла». (М. Коцюбинський.)
Інколи дієслово втрачати плутають з губити (див. нижче). Очевидно, краще було б ужити слово втрачати замість губити в такому прикладі: «І без тебе знаю. Голови ще не гублю». Порівн. у М. Коцюбинського: «Не втрачай голови… не втрачай голови … — говорило щось у ньому».

Втрачати якість. Таке словосполучення часто вживають, коли йдеться про псування продуктів чи матеріалів через погане зберігання. «Овочі на базі погнили, втратили якість». Насправді якість не втрачається (речей без якості не буває), а гіршає, отже, слід говорити про зниження її.

1. Втрачати свідомість чи непритомніти?
Правильно: непритомніти, зомлівати. «Довго в касарні Леся мордували. Непритомнів, падав – то тягли назад» (Любов Забашта), «Валентинові Модестовичу здалося, що Ганна знепритомніла» (Юрій Шовкопляс), «Марина зомліла, почувши страшну звістку» (з журналу).
Опритомніти – повернутися зі стану непритомності, забуття; набути знову здатності мислити, діяти (після сильного переживання, розгубленості тощо). «Опритомнів він тільки надвечір, але підвестися не зміг» (Анатолій Шиян), «Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову» (Яків Качура).
Чомусь часто забувають ці слова, замінюючи їх маловживаними втрачати свідомість, загубити тяму, прийти до тями тощо...
2. Свідомості не втрачають
Пам'ятаєте фразу з популярної кінокомедії Леоніда Гайдая «Діамантова рука»: «Поскользнулся. Упал. Потерял сознание. Очнулся. Гипс...»? По-російському тут усе зрозуміло. А от чуємо її в буквалістичному перекладі українською і спотикаємося об чудернацький вислів втратив свідомість. Адже в нашій мові свідомість – то не стільки здатність людини орієнтуватися в довколишній дійсності, скільки відчуття своєї належності до інших людей та обов'язку перед ними. Національна, громадянська свідомість.
У тій фразі годилося б поставити дієслова знепритомнів чи зомлів. На жаль, ця помилка не є винятком, можна натрапити і на повернувся до свідомості. Таких словосполучень ми не знайдемо ні в українській класиці, ні у фольклорі, ні в сучасній народній мові. До звороту бути непритомним є паралель бути (лежати) без пам'яті. Так само до слів опритомніти, прийти до тями маємо відповідники прийти до пам'яті, очуняти. Значення «допомогти непритомному» передається висловами приводити до притомності (до пам'яті), опритомніти. Як бачимо, в українській мові є чималий арсенал різноманітних засобів, щоб передати потрібне нам поняття, а не використовувати грубі кальки, які створено без усякої на те потреби.

Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам'ять, губити інтелектуальні сили і под. Проте дієслова губити, загубити не є відповідниками до всіх значень російських терять, потерять. Ці лексеми маємо використовувати тоді, коли вони означають «втрачати (втратити) конкретний предмет, річ через недбалість, неуважність, неохайність». Загубити зошит, гаманець з грішми. «Котрий тут у нас школяр губить олівці?» (Іван Франко), «Працював Арапников погано. Був дуже неуважний. Губив матеріали досліджень» (Микола Трублаїні).
Губити застосовують також, щоб передати повільне падіння чогось: «І тільки лози Губили сльози, За всіх одні ридали» (Олександр Олесь). Або виразити ще такий нюанс значення, як «розчинятися (в гулі, шумі, натовпі й т. ін.»: «Хмар було так багато, і вони здавалися такими м'якими, що навіть гудіння мотора (літака) губило серед них свої металево дзвінкі нотки» (Юрій Бедзик).
Якщо йдеться про абстрактні поняття, то мова закріпила за російським дієсловом терять інші українські відповідники: терять голову – розгублюватися; терять сознание – непритомніти, зомлівати.
Втрачати здебільшого вживається в тих випадках, коли мовиться знову-таки про втрату або шкоду абстрактного характеру. Втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, пам'ять, совість, сором тощо. Чи навіть про шкоду матеріальну: «Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги» (з журналу). У науковому стилі (медицина) знову-таки лише втрачати: хворий втратив апетит, сон, втратив багато крові.
Тим-то й наведені на початку вислови слід було написати так: знищувати природу, марнувати (гаяти) час, втрачати розум, втрачати пам'ять, втрачати інтелектуальні сили.
Іменники на позначення часових понять час, день, роки сполучаються з обома дієсловами. Старого любити – тільки дні губити; не губи часу і не втрачай днів. З прислівниками даремно, марно поєднується спільнокореневе дієслово витрачати: марно витрачати час, даремно витрачу день. Губити має ще значення «нищити»: не губи мене; в очі любить, а поза очі губить. У такому розумінні втрачати не вживають.

Правильніше: Втрачати цінність

Правильніше: ум за розум заходить; глузд за розум завертає

Правильніше: обручі розсихаються

Правильніше: не втрачаймо зв'язок

Правильніше: Принижує (втрачає) свою гідність

Правильніше: Втрачає сенс