ВОНА — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть конструкцію у мене (тебе, нього, неї, нас, вас, них) є на стилістично кращий варіант: я маю; ти маєш; він, вона, воно має; ми маємо; ви маєте; вони мають.

Правильніше: він (вона) має хворобливий (хворовитий) вигляд

Правильніше: плачем лиха не виплачеш; сльозами горя не здолаєш (не відбудеш, не заллєш); слізьми горю не зарадиш; не журись, а за діло берись; журба сорочки не дасть; не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю; плачем ділу не пособиш; журбою поля не перейдеш

Правильніше: вона йому впала в око

Правильніше: наче й не було нічого; любенько; любісінько; наче й не він (вона); як ніде нічого

Правильніше: пусти чорта в хату, то він і на піч залізе

Правильніше: вона при надії; вона надію має; вона в поважному стані

Особовий займенник середнього роду воно може відповідати роду того іменника, якого він заступає («Послухає моря, що воно говорить». — Т. Шевченко), а в деяких випадках може й не відповідати, заступаючи іменники чоловічого або жіночого роду: «Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде та дурне» (Словник Б. Грінченка). Тут займенник воно поставлено замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. «Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того» (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин.
Займенник воно може заступати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве чи пестливе ставлення до когось: «Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі... говорить до мене, а я усе соромлюсь» (Ганна Барвінок) . Уживають цього займенника й тоді, коли мовиться про невідому, лиху особу: «Чую — а воно вже в комору залізло й шарудить там» (із живих уст).
Займенник воно може й не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука: «А що ж воно таке?» (Леся Українка); «І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу Середиху» (А. Головко).

Правильніше: присвятили їй поему

Правильніше: він її обмовляє; він пускає про неї неславу (лиху славу, поговір)

Правильніше: Був уважний до неї

Правильніше: Присвятив їй

Правильніше: Що це їй коштувало

Правильніше: моя душа її не терпить

Правильніше: на чому вони посварилися?

Правильніше: ховати голову в пісок

Правильніше: скільки злодій не краде, все одно тюрми не мине

Правильніше: красою (вродою, на красу, на вроду) немає їй рівні

Правильніше: вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу – ложкою

Правильніше: хто під ким яму гребе, той сам до неї впаде

Правильніше: зажадати

Правильніше: вони забили осикового кілка в цей задум

Правильніше: вони з одного тіста

Правильніше: між ними незлагода (незгода); вони не ладнають між собою (один з одним, одна з одною, одне з одним); живуть, як кішка з собакою

Правильніше: вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою

Правильніше: вони заздрять (заздрі, мають заздрість) на наші успіхи; їм заздро (завидно) на наші успіхи

Правильніше: вони великі друзі (приятелі); вони між собою нерозмита вода; вони нерозмийвода (нерозлийвода); їх водою не розіллєш

Правильніше: слідом за нею

Правильніше: вони ласуни

Правильніше: Вони хочуть

Правильніше: Хворобі легше запобігти, ніж її лікувати

Правильніше: Вони зволікали з роботою

Правильніше: Вони борються

Правильніше: Щодо створення армії та керівництва нею

Правильніше: Вони гуртували слов'ян

Правильніше: Пожежі легше запобігти, ніж погасити її