ВОЛОВІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

надзвичайно сильний (дужий)

Правильніше: скрутить волові шию (роги)
Мова – не калька: словник української мови

крутися у своєму колі

Правильніше: знайся кінь з конем, а віл з волом
Мова – не калька: словник української мови

гусь свині не товариш

Правильніше: чешися кінь з конем, а віл з волом
Мова – не калька: словник української мови

що написано пером, не вирубаєш топором

Правильніше: що написано пером, не вигризеш і кайлом (не вивезеш волом)
Мова – не калька: словник української мови

чужим добром не розживешся

Правильніше: з чужого добра не строїть двора; у чужій кошарі овець не розвести; чуже добро бере за ребро; хоч не красне, але власне; чужим добром не збагатієш; у чужій кошарі овець не розведеш; чуже добро бере за ребро; чуже не гріє; чужим волом не доробишся; чужий добиток не прийде в пожиток
Мова – не калька: словник української мови

хитрощами підкорити когось своїй волі

Правильніше: заплутати у свої тенета
Мова – не калька: словник української мови

твердість волі

Правильніше: непохитність
Мова – не калька: словник української мови

спраглим до правди й волі

Правильніше: спраглим правди й волі
Мова – не калька: словник української мови

служити по вільному найму

Правильніше: служити з волі; служити вільним наймом; бути вільнонайманим
Мова – не калька: словник української мови

слово не горобець, назад не вернеться

Правильніше: слово вилетить горобцем, а вернеться волом
Мова – не калька: словник української мови

сильний апетит

Правильніше: великий апетит; жадоба; і шкура горить (говорить) до їжі; вола з'їв би
Мова – не калька: словник української мови

сила волі

Правильніше: вольновитість
Мова – не калька: словник української мови

проти своєї волі; примушуючи себе; вимушено

Правильніше: над силу, понад силу
Мова – не калька: словник української мови

проти рожна не попреш

Правильніше: проти сили й віл не потягне
Мова – не калька: словник української мови

працює як кінь

Правильніше: працює як [чорний] віл
Мова – не калька: словник української мови

помимо волі

Правильніше: мимоволі
Мова – не калька: словник української мови

повністю підкоряти кого-небудь своїй волі

Правильніше: їздити в когось на горбі
Мова – не калька: словник української мови

по добрій волі

Правильніше: з доброї (зі своєї, з власної) волі; своєю волею (охотою); доброхіть, добровільно
Мова – не калька: словник української мови

по волі божій

Правильніше: з божої волі
Мова – не калька: словник української мови

по власному (по своєму) бажанню зробити що

Правильніше: з власного бажання зробити що; з власної (зі своєї волі, своєю волею, по своїй волі) зробити що; зі своєї охоти (своєю охотою, самохіть, самохіттю) зробити що
Мова – не калька: словник української мови

підкорити кого-небудь своїй волі

Правильніше: сісти верхи на когось; убрати когось в шори; підгорнути когось під себе
Мова – не калька: словник української мови

недоречно сказав

Правильніше: як віл у калюжу ляпнув
Мова – не калька: словник української мови

не по своїй волі; з примусу

Правильніше: з-під палиці
Мова – не калька: словник української мови

насильно милим не будеш

Правильніше: на милування нема силування; силою не будеш милою; не поможуть і чари, як хто кому не до пари; не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня; силком не націлуєшся; силуваним волом не доробишся; силуваним конем не поїдеш; силою колодязь копати – води не пити; не можна нелюба любить
Мова – не калька: словник української мови

набрав на себе непосильно багато роботи

Правильніше: понад силу набрався роботи (обов'язків); обібрався роботи (обов'язків); набрав, як віл на роги; набрався, як май груш
Мова – не калька: словник української мови

на городі бузина, а в києві дядько

Правильніше: ти йому про коня, а він про вола
Мова – не калька: словник української мови

куди макар телят не гонив

Правильніше: де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; де чорти навкулачки б'ються
Мова – не калька: словник української мови

ішачити

Правильніше: не покладати рук; працювати як віл; перти плуга
Мова – не калька: словник української мови

зробити за власним бажанням

Правильніше: зробити [своєю] волею (охотою); зробити самохіть (доброхіть, з доброї волі, зі своєї волі, із власної волі, по охоті)
Мова – не калька: словник української мови

засмучений; невеселий

Правильніше: мов [чорний] віл на ногу наступив
Мова – не калька: словник української мови

загнати туди, де ворон кісток не занесе

Правильніше: заслати туди, де козам роги правлять (утинають); заслати туди, де волам роги правлять, а кіз кують підковами
Мова – не калька: словник української мови

за власним бажанням

Правильніше: зі своєї охоти (волі); на власну руку; самохіть; власновільно; своєю охотою
Мова – не калька: словник української мови

жадібно накинутися

Правильніше: мов вогонь на суху солому; добратися (допастися) як віл до браги; як кіт до сала; як (мов, ніби) кіт на мишу (до миші)
Мова – не калька: словник української мови

дуже повільно їхати

Правильніше: як волами
Мова – не калька: словник української мови

діяти по своїй волі

Правильніше: чинити свою волю
Мова – не калька: словник української мови

волею-неволею

Правильніше: рад не рад; хочеш не хочеш; хоч-не-хоч; чи хоч, чи не хоч; з волі чи з неволі; по волі чи по неволі
Мова – не калька: словник української мови

важко (надмірно) працювати

Правильніше: як чорний віл у ярмі
Мова – не калька: словник української мови

бути підлеглим у кого

Правильніше: підлягати кому; бути в чиїй волі; бути підвладним (підпорядкованим) кому
Мова – не калька: словник української мови

безслідно зник

Правильніше: і сліду не стало чийого; у нікуди пропав хто; загув і слід за ким; як за водою пішов хто; як вода вмила (змила) кого; наче (мов) корова язиком злизала кого; як віл лизнув кого; [щез] як здимів; як димом здимів хто; як лизень злизав кого; наче голка в соломі (в снігу) пропав
Мова – не калька: словник української мови

беззастережно підпорядковувати своїй волі

Правильніше: тримати під каблуком; тримати у вузді
Мова – не калька: словник української мови

без почуття міри; жадібно, заповзято

Правильніше: як мартин до мила; добратися (допастися) як віл до браги
Мова – не калька: словник української мови

багато

Правильніше: багацько; нетрохи; рясно; купа; сила; море; гибель; хмара; до лиха; достобіса; сила-силенна; тьма-тьмуща; кури не клюють і свині не їдять; як опеньків на горбку; як колорадських жуків; як грибів після дощу; як піску морського; як бліх у шолудивого пса; на воловій шкурі не списати; хоч греблю (гать) гати; як за гріш маку
Мова – не калька: словник української мови

по його волі

Правильніше: з його волі
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

за волею випадку

Правильніше: волею випадку, з волі випадку
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

іван волове око, петро чорне лихо, річард левове серце, прудкий кінь, ясне сонце, гостра стріла, леся українка, панас мирний, марко вовчок, джек лондон, максим горький, ван, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, артиклі, га

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)