ВИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Замініть конструкцію у мене (тебе, нього, неї, нас, вас, них) є на стилістично кращий варіант: я маю; ти маєш; він, вона, воно має; ми маємо; ви маєте; вони мають.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію якщо б на стилістично кращий варіант: якби.

Ось що писала відомий мовознавець Євгенія Чак. Якщо в реченні присудок виражений дієсловом, а підмет – займенником, то вони мають неодмінно узгоджуватися, хоч би йшлося про одну особу: «Ви говорили», «Ви приїхали» (а не «Ви говорила», «Ви приїхав»).
Дієслівний присудок часом помилково не узгоджують у числі з підметом-займенником за аналогією до випадку, коли присудок виражений прикметником. За нормами літературної мови при підметі-займеннику, який означає одну особу, але стоїть у множині, присудок-прикметник здебільшого вживається в однині: «Ви молода». Однак це стосується тільки присудків, виражених прикметниками, а на присудки-дієслова не поширюється. Дієслівні присудки обов'язково узгоджуються з підметом-займенником і стоять у множині, незалежно від того, чи такий займенник означає кілька осіб чи одну: «Ви розповідали», «Ви згадували». Так само «Ви зробили», «Ви зателефонували» ( а не «Ви зробила», «Ви зателефонував»).

З великої літери Ви пишеться як форма ввічливості тільки в звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. «Наша пані! 23 ц (ього) м (ісяця) є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас» (Василь Стефаник).
При звертанні до багатьох осіб, а також у листах-анкетах і в літературі різних жанрів, у інтерв'ю ви пишеться з малої літери. «Якби ви, дядьку, якої байки нагадали» (Леся Українка), «Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином» (Юрій Яновський).
Ваш, Ваша, Ваші наприкінці листа пишуться з великої літери. «Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського» (Михайло Коцюбинський).

Правильніше: мати рацію
Ви маєте рацію.

Правильніше: Коли ви обідаєте!

Правильніше: Як ви розташувалися?

Правильніше: Мовляв, чого чіпляєтесь

Правильніше: Ніхто вам не дорікне

Правильніше: я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш

Правильніше: що вам таке?

Правильніше: ми подумки з вами

Правильніше: тепер ваша черга; слово за вами; м'ячик на вашому боці

Замініть нехарактерний для української мови вислів при всій повазі на стилістично кращий варіант: хоч і як я шаную (поважаю) (вас); попри всю мою пошану (повагу) (до вас).

Перше словосполучення і семантично відповідні йому йдеться (без слова мова), мовиться (з додатком) та зворот мова мовиться (рідше вживаний) притаманні українській літературній мові. «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі» (Олесь Донченко), «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина» (Олесь Гончар). «Торкнув парубок свого коня ногами й догадався: про Давида мова йшла» (Андрій Головко), «До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться» (Степан Васильченко).
Як порушення літературної норми сприймається вживання слова мова в сполученні з дієсловом ідеться. «Мова йдеться про нову виставу столичного театру імені Івана Франка» (з газети).До розмовного стилю відносять вислови типу мова про вас, не про це мова тощо. Мова йде про виставу і йдеться про виставу, мова йде про кандидата на пост президента України і йдеться про кандидата на пост президента України. Правомірним є словосполучення мова мовиться, однак воно рідковживане.
Як порушення норми сприймається вживання іменника мова з дієсловом йдеться. Треба: мова йде або просто йдеться, мовиться. Неправомірним є також використання в усіх стилях, за винятком поетичного, словосполучення річ іде (з цим самим значенням).

У сучасній українській літературній мові воно вживається тільки з давальним відмінком – дякувати (кому? чому?). «Хазяїн... став дякувати Трохимові, що він такий вірний» (Григорій Квітка-Основ'яненко), «Схиливши білу головку, наче дякував (первоцвіт) золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни» (Михайло Коцюбинський).
Побудовані за російським зразком звороти дякую вас, дякую тебе тощо, якими користується дехто з мовців, з погляду літературної норми помилкові.

Правильніше: Чи доводилося вам?

Правильніше: Хочу вам пояснити