ВЕРХНІЙ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її.
Чи є якась значеннєва різниця між словами горішній і верхній, долішній і нижній, чи однаково, приміром, що горішній, що верхній? У деяких випадках ці слова бувають справді тотожні, наприклад, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки: Верхні й Нижні Млини, Горішні Млини, а також у назвах вітрів: верхній вітер і горішній (на Дніпрі й Кубані). Але в деяких висловах треба вжити саме одного слова, а не другого, як ось, приміром, горішня хата — кімната в бік гір, верхні зуби, верхня щелепа (Словник Б. Грінченка), верхній одяг, Верхня Хортиця, Дніпровий Низ.
Полиця може бути горішньою й верхньою, залежно від тексту: у вагоні чи в шафі — горішня полиця, бо її приладнано вгорі; якщо кілька полиць покладено купою долі, одна на одну, то полиця, що лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна різниця між словами нижній і долішній: нижній — це «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб». — М. Коцюбинський), а долішній — «той, що при самому долі» («Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ». — Леся Українка).
З цього можна зробити висновок, що не слід давати переваги якомусь одному слову над іншим або ставити ці слова навмання, не вважаючи на вимоги тексту, бо так звужуються наші мовні можливості, а тим самим збіднюється мова.

Правильніше: верхній одяг

Замініть прикметник верхній, якщо мовиться про щось, розташоване вгорі, на стилістично кращий варіант: горішній.

АЛЕ:

верхній — розташований вище чого-небудь; який одягається поверх вбрання; близький від початку річки.

Верхня губа. Верхній одяг. Верхня течія Дніпра.

Правильніше: на риб'ячому хутрі

Як наголошував Борис Антоненко-Давидович, інколи ці слова бувають справді тотожні, приміром, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки (Верхні й Горішні Млини), а також у найменуваннях вітрів (верхній і горішній – на Дніпрі та Кубані). Але в окремих зворотах треба вдаватися тільки до якогось одного з двох семантично близьких прикметників: горішня хата – оселя в бік гір, верхні зуби, верхній одяг, Верхній Рогачик, Верхні Сірогози.
Полиця може бути горішня і верхня залежно від контексту: у вагоні чи в шафі – горішня, бо її приладнано вгорі. А якщо кілька полиць покладено долі одна на одну, то та, яка лежить зверху, зветься верхньою.
Так само є певна відмінність між нижній і долішній. Нижній – «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб» – Михайло Коцюбинський), Нижні Сірогози, Нижня Кринка. А долішній – «той, що при самому долі». «Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ» (Леся Українка).
Тож не можна ставити ці прикметники навмання, не враховуючи потреби контексту, бо тоді звужуються наші мовні можливості.

Правильніше: кидати через верхню губу; давати волю язику

Правильніше: дивитися через верхню губу

Правильніше: верхняк

Правильніше: У верхніх ешелонах влади