ВЕРХНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

верх

псл. *vьrхъ;
споріднене з лит. viršùs, лтс. vìrsus «верхня частина», дангл. wearr «мозоля», ірл. ferr «краще», лат. verrūca «горб, прищ, бородавка», дінд. várṣman- (varṣmán-) «висота, верх, верховина»;
іє. *ursu-s (іменник u-основи) від кореня *uer-s- «підвищене місце»;
р. бр. верх, др. вьрхъ, п. wierzch, ч. слц. vrch, вл. нл. wjerch, полаб. värch, болг. връх, м. врховен «верховний», схв. врx, слн. vŕh, стсл, врьхъ, вpъхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «поверхня»
ве́рес «тс.»
ве́рех «зверху, поверх»
верха́ми
верхи́ «верхня частина рибальської сітки»
ве́рхи
верхі́в'я
ве́рхівень «вершник»
верхіве́ць «тс.; [верховинець]»
верхі́вка
верхі́вля
верхівни́й «вершник»
верхнє́к «верх печі»
верхни́на «вершки з молока»
ве́рхній
верхня́к
верхня́нка «верхній одяг, сюртук»
верхова́ти «мати зверхність»
верхо́ва́тий «високий; з верхом»
верховенство
верхове́ць «вершник»
верхови́к «вершник; північний вітер; рибалка, що при витяганні рибальської сітки тягне верхи Дз»
верхо́ви́на́
верхови́нець
верхови́нський
верхови́нщина «гірська місцевість»
верхови́ці «гори»
верхо́вний
верхо́вник «найвищий, найголовніший»
верхо́м
верша́ва «вершина»
верша́к «верхівка дерева»
верша́лина «борона з верхньої частини дерева»
ве́ршень «вершник»
вершєк «вершина»
верши́на
верши́ти
верші́й «той, хто вершить стіг сіна»
верші́ль «верхній одвірок»
вершки́
вершкі́вка «солодка страва з желатину, цукру, міцного вина та ін.»
вершкува́ти (с.-г.)
ве́ршний «не повний»
ве́ршни́к
ве́ршня «поверхня»
вершня́к «один з пилярів, що стоїть зверху»
дове́ршений
доверши́тель
зверх «зверху»
зве́рха «на поверхні, зовні»
зве́рхник «начальник, старший»
зверхнина́ «начальство; влада, гегемонія»
зве́рхній
зве́рхність
зве́рху
зве́ршення
звершеня́ти «перемагати, знищувати»
зверше́чку
зверши́ти «насипати верх; минути верхів’я»
на пове́рсі «знадвору, зокола»
наве́рх наверху́
наве́рхня «корпус, коробка, фут ляр»
наве́ршник «покришка маснички»
навершня́к «тс.»
назве́рх
напове́рхний
переве́ршувати
пове́рся «по верх»
пове́рх
по́верх
пове́рхник «верхній камінь у ручних жорнах»
пове́рхниця «товста суконна онуча; попона поверх сідла»«вид вишивки»
поверша́ти «зверхність»
повірхни́к «дах над частиною кошари в гуцулів, де доять овець»
су́вершок «вершок дерева»
уве́рх
узве́ршина «вершина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
верх білоруська
връх болгарська
wjerch верхньолужицька
wearr «мозоля» давньоанглійська
várṣman- «висота, верх, верховина» (varṣmán-) давньоіндійська
вьрхъ давньоруська
*ursu-s від кореня *uer-s- «підвищене місце» (іменник u-основи) індоєвропейська
ferr «краще» ірландська
verrūca «горб, прищ, бородавка» латинська
vìrsus «верхня частина» латиська
viršùs литовська
врховен «верховний» македонська
wjerch нижньолужицька
värch полабська
wierzch польська
*v праслов’янська
верх російська
врx сербохорватська
vrch словацька
vŕh словенська
стсл українська
врьхъ українська
вpъхъ українська
vrch чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України