БІЛЬШІСТЬ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: величезна (переважна) більшість

Правильніше: переважна частина (більшість)

Правильніше: переважна більшість

Правильніше: цілковита більшість

Перебудуйте речення із іменником більшість, якщо від нього є залежне слово, використавши прислівник: здебільшого.

АЛЕ:

До складу коаліції в Раді увійдуть 300 нардепів, або конституційна більшість.

Це слово поєднується переважно з іменниками, що означають істот (більшість учнів, більшість дітей, більшість коней), або організації, підприємства, установи та інші заклади, функціонування яких пов'язане з діяльністю людей (більшість шкіл, більшість заводів). У таких випадках більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.
Проте в інших випадках, як правило, вживається тільки словосполучення більша частина. Зокрема, більшість не вживається з іменниками, які означають речовину в твердому, рідкому або газоподібному стані (сода, бензин, аміак); з іменниками, які означають конкретні неживі предмети, якщо іменник стоїть в однині (наприклад, не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола); а також із збірними іменниками, що означають сукупність предметів (листя, одяг та ін.). Не узвичаєно вживати слово більшість у поєднанні з іменниками — назвами конкретних одиничних предметів: більшість зошитів, більшість груш, краще: більша частина зошитів, більша частина груш.

У розумінні «який має перевагу над кимось, чимось» треба вживати слово переважний, а не переважаючий (калька з російської преобладающий). Переважний контингент, переважна кількість. Неправильно: переважна більшість. Чому? Бо більшість – то і є кількісна перевага.

У своїй книжці «Чи правильно ми говоримо?» Євгенія Чак привертає увагу читачів до складних випадків слововживання, подає конкретні рекомендації, як не припускатися помилок у цьому. За спостереженнями авторки, лексема більшість поєднується переважно з іменниками, що означають істот (більшість учнів, більшість дітей, більшість коней), або організації, підприємства, установи, заклади, функціонування яких пов'язане з діяльністю людей (більшість шкіл, більшість заводів). У таких випадках більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.
Проте інколи належить писати тільки більша частина. Зокрема більшість не вживається з іменниками, котрі позначають речовину в твердому, рідкому або газоподібному стані (сода, бензин, аміак); конкретні неживі предмети, якщо іменник стоїть в однині (наприклад, не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола); а також із збірними іменниками, що означають сукупність предметів (вугілля, каміння, коріння, листя, одяг та ін.) Не узвичаєно подавати слово більшість у поєднанні з іменниками – назвами конкретних одиничних предметів: більшість зошитів, більшість груш, краще: більша частина зошитів, більша частина груш.

Дієслово-присудок звичайно узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині («Посадила стара мати три ясені в полі». — Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка («На чужину з України брати розійшлися». — Т. Шевченко).
Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: «Був собі дід та баба» (казка). Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: «Був собі котик та півник» (казка).
Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов'язується з ним прийменником з: «Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут» (М. Бажан).
Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані з залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: «Більшість присутніх пристала на цю пропозицію»; «Кілька відер води бухнуло на вогонь» (М. Коцюбинський).
Якщо підмет складається з числівника два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: «Летить чотири утиці» (Б. Грінченко); «На полу лежало три чоловіки» (Панас Мирний). Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: «Не вертаються три брати, по світу блукають» (Т. Шевченко).
Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: «31 солдат вийшов з оточення», «Вийшло з оточення 31 солдат». Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: «Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання».

Правильніше: переважний
переважна більшість
Пропозиція була підтримана переважною більшістю присутніх.

Правильніше: Багато часу пішло на марні розшуки

Правильніше: Більша частина виголошеного

Правильніше: здебільшого, здебільша, переважно

Правильніше: переважати; панувати; перевалювати; перевищувати числом; бути в більшості; горувати; грати першу скрипку

Правильніше: здебільшого

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію у більшості випадків на стилістично кращий варіант: здебільшого, переважно.

Правильніше: здебільшого

Правильніше: Здебільшого (переважно) до нас приходять

Правильніше: Здебільшого

Правильніше: Належати до більшості