БІЛЬШЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте, чи не зайвою є в конструкції кома, оскільки за правилом (Правопис. §118 А) п.12) не ставиться кома перед як, ніж у виразах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж і т. ін. Підставою не ставити кому є, крім того, вказівка на кількість, розмір тощо.

Замініть конструкцію більше всього на правильно утворений найвищий ступінь порівняння: найбільше, (най)імовірніше тощо.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію тим більше, тим паче на влучний синонім: поготів.

АЛЕ:

Чим менше корупції буде на митниці, тим більше грошей ви заробите.

Замініть конструкцію все більше, все краще, якщо вона описує зростання ознаки, на стилістично кращу: дедалі (чимраз) більше, дедалі (чимраз) краще.

Вставну конструкцію більше того замініть стилістично кращим варіантом: до того ж, крім того, ба (навіть) більше.

Конструкція більше з числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, використайте один з нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад; більше за.

В усному мовленні в лексемах типу надплановий (наднормовий, надпрограмний, надшвидкісний та ін.) часом паралельно з над застосовують понад (понадплановий, понаднормовий і под.). Цього робити не слід. Адже в літературній мові частіше виступає перший варіант: надплановий. Те саме стосується і словосполучення над план, яке не рекомендують замінювати на понад план.
Над як частина складних слів, що означають підвищення якоїсь міри, межі, а також як прийменник у цьому значенні не потребує додаткових слів для семантичного посилення, однак в усному мовленні, а подеколи і в художній літературі натрапляємо на поєднання над зі словом більше. Наприклад, у «Школі над морем» Олеся Донченка: «А насмішок Олег боявся більше над усе.» Із стилістичного погляду слово більше тут зайве.

Правильніше: більше дізналися

Коли йдеться про неживі предмети, іменники чоловічого роду сполучаються з кількісними, а не збірними числівниками. Правильно буде: «Я написав братові два листи», а не «двоє листів». Якщо іменник чоловічого роду позначає живих істот, при ньому здебільшого ставлять збірний числівник двоє (двоє школярів, двоє суддів, двоє робітників). Так само троє, четверо, п'ятеро... десятеро. А коли мовиться про високопоставлених у суспільстві осіб, то, на думку деяких мовознавців, слід казати і писати два маршали, два міністри, бо двоє надає висловлюваному зниженого стилістичного відтінку.
З іменниками жіночого роду, незалежно від того, що вони позначають, – живих істот чи неживі предмети, – застосовують кількісний числівник дві (дві подруги, дві медсестри, дві ручки). Іменники середнього роду, а також іменники ворота, двері, ножиці, що виступають лише в множині, сполучаються зі збірними числівниками (двоє відер, двоє дверей, двоє ножиць). Як і особові займенники ми, ви, вони у формі родового відмінка (двоє їх у матері).
Збірні числівники не можуть входити до складених. Тому, поєднуючи складені числівники, котрі закінчуються на два (три, чотири), з множинними іменниками та іменниками ІV відміни типу теля, лоша, курча, використовують лічильні слова голова, штука, екземпляр, одиниця тощо. Шістдесят дві голови телят. У непрямих відмінках лічильні слова зникають.
Іменники, котрі в однині та множині мають різні основи (громадянин, дівчина, людина, дитина), вживаються з числівником два у родовому відмінку однини: два громадянина, дві дівчини.
Означення, що входить до складу кількісно-іменникового сполучення, може бути в називному чи родовому відмінках множини. При іменниках жіночого роду перевага надається називному відмінку (дві бурхливі річки), а при іменниках чоловічого і середнього – родовому (два військових літаки, два гірських озера). Означення, виражене присвійним прикметником, ставиться у родовому відмінку множини незалежно від граматичного роду іменника (два братових щоденники).
Якщо числівник два (а також три, чотири) вживається в сполученні з більше на... чи менше на..., то форма знахідного відмінка іменника залежить від значення останнього. Коли йдеться про особи, іменник і числівник мають форму або родового відмінка (більше на двох журналістів), або називного (більше на два журналісти). В інших випадках вдаються тільки до називного відмінка.
По двоє, прислівник. По дві особи, істоти, речі: збиралися по двоє, по двоє стали розходитися. Близьке за змістом до нього слово пара поєднується: а) з іменниками, що позначають два однорідних предмети, які становлять одне ціле (пара чобіт, пара коней, пара білизни); б) з іменниками, що позначають двох осіб, об'єднаних спільною дією, станом, почуттям (молода пара, пара фігуристів); в) з іменниками (у множині), які позначають предмети роздрібної торгівлі (пара яблук). Ненормативними є словосполучення пара днів, пара хвилин, пара (пару) слів. Треба: кілька днів (хвилин), кілька слів.

Правильніше: понад десять учнів

Правильніше: більш за все

Правильніше: більш як рік

Правильніше: понад три роки

1. Для позначення приблизної кількості в українській мові застосовуємо:
а) Сполучення прислівників близько, приблизно, до з числівниками, які ставимо у відповідному відмінку. Близько тридцяти викладачів, приблизно двісті машин, ремонт коштує до п'яти тисяч гривень.
б) Різноманітні конструкції зі словами (не) більше ніж (як), (не) менше ніж (як). «На зборах більше ніж сто присутніх», «У фермера не менше як двадцять корів».
в) Сполучення, в яких числівник стоїть після іменника (що завжди має форму родового відмінка множини): метрів десять, кілограмів сімдесят.
Візьмімо до уваги:
а) вислови порядка двох кілометрів, порядка восьми тисяч, які іноді вживають на позначення приблизної кількості, не є нормативними. Не забуваймо, що слово порядок, котре функціонує в українській та російській мовах, має свої особливості в кожній з них;
б) вислови типу без малого сотня також ненормативні.
2. Близько – біля
Близько, прийменник. Окрім іншого, широко вживається на позначення приблизної кількості при назвах міри, часу, числа. Близько восьми тисяч, близько п'яти годин, моєму дядькові уже близько шістдесяти років. «Я працював у Галичині близько двох місяців» (Олександр Довженко), «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка).
У такому розумінні дехто використовує і прийменник біля (коло). Як вважають автори «Словника труднощів української мови», цього робити не слід. Біля (коло) потрібно вживати тільки на позначення місця: зупинився біля будинку; «На майдані коло церкви революція іде» (Павло Тичина). Невиправдано застосовувати біля на позначення приблизної кількості «біля ста», «біля тисячі». Треба: близько (коло) ста, тисячі.

Правильніше: Якнайбільше, якомога більше фермерів

Правильніше: Їх значно більше

Правильніше: Понад п'ятдесят

Правильніше: Більш за все імпонує

Правильніше: Більш як чотири роки

Правильніше: Понад сто тисяч чоловік

Правильніше: Більш як місяць

Правильніше: Більше захоплювало б

Правильніше: Дедалі більше невдоволення

Правильніше: Учні більше дізналися про історію краю

Правильніше: більшою мірою

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть зростаючий на один з варіантів: щораз більший, щораз вищий.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію в більшій мірі, в меншій мірі на стилістично кращий варіант: більшою мірою; меншою мірою.

Правильніше: більшенький

Правильніше: один кіл плота не держить; одна ластівка – то ще не весна; більша громада, як одна баба; одна ластівка весни не робить

Правильніше: більша частина; більше ніж (як) половина

Замініть скалькований прикметник укрупнений на стилістично кращий варіант: збільшений, побільшений, дедалі більший.

Половина зазвичай виступає зі словами перша, друга (перша половина дня, друга половина матчу тощо). В усному мовленні часом неправильно утворюють звороти «більша половина», «менша половина». Неможливість такого поєднання лексем випливає з того, що половина означає одну з двох рівних, а не різних частин цілого. Нормативні вислови більша частина або більше половини. Зміст помилкових фраз типу «На зборах є більша половина мешканців будинку», «Трактор виорав більшу половину поля» можна змінити. Наприклад, так: «На зборах є більше ніж (як) половина мешканців», «Трактор виорав більше ніж (як) половину поля». Невдалий також зворот остання половина. Треба: друга половина.
Кількісний іменник раз, поєднуючись з числівником та іменником половина, набуває форми рази (два з половиною рази). Якщо цей самий числівник виражений десятковим дробом, то раз має форму родового відмінка – три й п'ять десятих раза.
Третина. Одна з трьох рівних частин чогось. «Зараз біля дверей направо стояла велика піч із припічком, що займала собою майже третину хати» (Лесь Мартович).
Чверть. Одна з чотирьох частин. «Від самого свого початку «Дзвінок» на три чверті складався з українських творів» (Леся Українка), «Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, що хоч ножем ріж» (Михайло Стельмах).
Якщо дробове співвідношення 1/3 або 1/4 передається словами третина, чверть, то перед ними не слід ставити числівник одна (неправильно: одна третина, одна чверть). Стилістична традиція щодо використання лексеми третина без числівника одна підтримується ще й морфологічним складом слова. Адже до нього входить суфікс -ин, що надає значення одиничності, й тому відпадає потреба у вживанні одна. Мабуть, за аналогією до третини і слово чверть узвичаєно застосовувати без числівника одна.
У доповідях, звітах уникають уживання простого дробу зі знаменниками 2, 3, 4: замість 1/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять половина, третина, чверть. Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошенні можуть використовуватися й дробові числівники. «Одна третя студентів інституту поїхала на виробничу практику в західні області України, а дві треті – в центральні» (з газети).
Дробові числа, які мають у знаменникові цифри 5 і далі, вживаються без слова частина (частка). «На сьогодні вже виконано одну п'яту (а не одну п'яту частину, одну п'яту частку) роботи». Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна та знаменником 5 і далі без називання чисельника – за аналогією до третини, чверті – там, де наводяться точні підрахунки. «На сьогодні вже виконано п'яту частину (треба: одну п'яту) роботи».
Проте в усному мовленні та в художній літературі таке слововживання є звичним: «Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася...» (Михайло Коцюбинський).

У своїй книжці «Чи правильно ми говоримо?» Євгенія Чак привертає увагу читачів до складних випадків слововживання, подає конкретні рекомендації, як не припускатися помилок у цьому. За спостереженнями авторки, лексема більшість поєднується переважно з іменниками, що означають істот (більшість учнів, більшість дітей, більшість коней), або організації, підприємства, установи, заклади, функціонування яких пов'язане з діяльністю людей (більшість шкіл, більшість заводів). У таких випадках більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.
Проте інколи належить писати тільки більша частина. Зокрема більшість не вживається з іменниками, котрі позначають речовину в твердому, рідкому або газоподібному стані (сода, бензин, аміак); конкретні неживі предмети, якщо іменник стоїть в однині (наприклад, не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола); а також із збірними іменниками, що означають сукупність предметів (вугілля, каміння, коріння, листя, одяг та ін.) Не узвичаєно подавати слово більшість у поєднанні з іменниками – назвами конкретних одиничних предметів: більшість зошитів, більшість груш, краще: більша частина зошитів, більша частина груш.

Правильніше: Більша частина учнів

Правильніше: Більша частина виголошеного