БАЧИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: і на очі б не бачити; радий би й повік не бачити; радніший би не бачити

Правильніше: було б вам (тобі) бачити

Правильніше: полуда на очі впала

Правильніше: не бачити далі свого носа

Правильніше: недобачати

Правильніше: не бачити смаленого вовка

Правильніше: не бачити далі свого (власного) носа

Правильніше: прикрашати; бачити в рожевому світлі; дивитися крізь рожеві окуляри

Правильніше: світу білого не бачити

Правильніше: спати й у сні бачити

Правильніше: бачити наскрізь

Правильніше: не мати ні дня ні ночі; світу білого не бачити

Правильніше: бачити на власні очі

Правильніше: світу за кимось не бачити

Правильніше: не бачити вільної хвилини

Правильніше: бачити далі свого носа; вилізти зі своєї (із власної) шкаралупи

Правильніше: на свої очі бачити

Правильніше: знати як облупленого; прошивати зором наскрізь

Правильніше: танцювати від печі

Перевірте вживання дієслова відмічати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

АЛЕ:

відмічати — ставити мітку, позначку на чомусь; записувати, реєструвати кого-, що-небудь.

У журналі вчитель відмічає відсутніх учнів.

Перевірте вживання дієслова відзначати і в разі потреби замініть:

зазначати, зауважувати, вказувати — звертати увагу на щось; наголошувати, виділяти, підкреслювати (в публіцистичному, офіційно-діловому стилі);

святкувати — ювілей, іншу врочисту подію;

помічати, бачити — зауважувати (у художньому стилі).

АЛЕ:

відзначати — виділяти когось чи щось похвалою, нагородою, знаком уваги.

Таких героїв треба відзначати медалями.

Якось в Олексія Миколайовича Толстого запитали, які гріхи проти мови він вважає найтяжчими. У відповідь письменник перелічив чимало порушень мовних норм і з-поміж них назвав «перевантаження доповіді, лекції чи просто розмови зайвими словами на кшталт вільна вакансія, перша прем'єра», а також «інші підступні тавтології – повторення сказаного, тільки в інакшій формі, без кінця і без потреби вживані робота, боротьба тощо».
Чому підступні? Бо такі тавтологізми не завжди одразу впадають в око і легко проникають у мову. До того ж не всім точно відомо, що означають деякі з них, надто коли це іншомовні слова. Наприклад, іменник вакансія вже сам передає зміст «незайняте місце». Тому не рекомендується вживати сполучення вільна вакансія, звільнилася вакансія, треба вільна посада, звільнилося місце. Оскільки слово сувенір виражає поняття «річ, подарована або одержана на згадку; пов'язана із спогадами про кого-, що-небудь», означення для нього не потрібне. Вислови типу пам'ятний сувенір, сувенір на пам'ять є тавтологічними, і вживати їх у літературній мові не можна. Слід казати й писати: купити сувенір, магазин сувенірів і т. ін. Так само неприйнятні тавтологізми меморіальний пам'ятник і пам'ятний меморіал (тобто пам'ятний пам'ятник). Тут доцільніше використати лише одне із слів – пам'ятник чи меморіал. У сполученнях перший дебют, перша прем'єра, передовий авангард, захисний імунітет, головний пріоритет перші складники також зайві. Адже дебют – це перший виступ, прем’єра – перша вистава, авангард – і є передовий, імунітет – захисна реакція організму, а пріоритет саме й означає «верховенство». Іноді чуємо: є багато альтернатив; іншої альтернативи немає. Але ж альтернатива – то потреба вибору між двома можливостями. І замість цих висловів годиться вживати: є альтернатива; альтернативи немає або іншого виходу немає.
Тавтологізмами стають і давно відомі слова із, здавалося б, цілком ясним значенням, приміром, величезна махина (махина не може бути невеликою), сміливий ризик (цей іменник і без епітета передає рішучу дію), віддавати належну данину (є вислови: віддавати належне і віддавати данину, в другому випадку слово належна не потрібне). Зайва лексема свій у висловах совати свого носа (хіба не зрозуміло, що не чужого?), ділитися своїми думками (міркуваннями). І не тільки в них. Візьмімо слово автобіографія (грецьке autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – життєпис особи, складений нею самою. Часом його неправильно вживають з присвійним займенником свій. Виникає повторення (своя автобіографія), бо перша частина цього складного іменника (авто-) якраз і означає «свій», «власний». Отже, з погляду літературної норми треба сказати: подав автобіографію або подав свою біографію. Те ж саме маємо зробити тоді, коли слово автопортрет сполучається з присвійним займенником свій. Щоб уникнути тавтології, випускаємо свій чи відповідний йому компонент авто- в іменникові автопортрет. Намалював автопортрет або намалював свій (власний) портрет. У помилковому вислові свій автограф також належить усунути свій або слово автограф замінити іншим. Залишив автограф, залишив свій підпис (напис).
Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази: адреса місця проживання (адже адреса – це і є місце проживання); відступати назад (хіба можна відступати вперед?); бачити сновидіння (бачити і видіти – синоніми); сумне фіаско (радісним фіаско не буває).
Дедалі заглиблюючись у мову, виявляєш лексичний баласт там, де він став для нас таким звичним, що його просто не помічаєш. Як ілюстрацію до цього можна навести, наприклад, вислови кількісне збільшення (збільшення буває тільки кількісне), а також якісне поліпшення (поліпшення буває тільки якісне). Явне словесне марнотратство помітне в реченнях типу «це позитивно позначилося на поліпшенні продукції» (іменник поліпшення зайвий, оскільки є позитивно), «причина важкого становища викликана невдалим добором кадрів» (викликана не причина, а становище; причина сама призвела до небажаної ситуації). При назвах місяців не треба ставити слово місяць. «Завдання на березень місяць» – начебто березень може позначати й щось інше, опріч місяця. У діалогічному мовленні часто виникає небажана тавтологія, коли на запитання «Котра година?» відповідають, скажімо, «Восьма година». Аби уникнути повторення, останнє слово слід випускати. Нерідко зловживають дієсловами проводити (провадити), здійснювати, забезпечувати, боротися, іменниками питання, справа. У багатьох випадках вони не тільки нічого не додають до змісту, а навпаки, послаблюють враження й одночасно обтяжують виклад. Ось приклади. «Приступити до проведення збирання врожаю» (замість почати збирання). «Уважно ознайомитися з рукописом і здійснити його редагування» (замість відредагувати). «Забезпечити дострокове виконання завдання» (замість достроково виконати). «Боротися за досягнення високих показників» (замість досягати). «Йшлося про питання впорядкування вулиць» (замість про впорядкування). «Це значний успіх у справі освоєння нової техніки» (замість в освоєнні). Дехто полюбляє в усному, а часом і в писемному мовленні (або вживає за звичкою, не стежачи за собою) слова, котрі стають паразитами, приміром: значить, розумієте (розумієш), так сказать, треба прямо сказати, як говориться тощо.

Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища».
Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані)», «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».

Правильніше: не дати собі раду в скрутному становищі

Правильніше: Бачити на власні очі

Перевірте, чи не пропущено коми перед і після вставного слова чи речення (Правопис. §118 А) п.11).

АЛЕ:

Правильніше: коли б не нещастя, не було б і щастя; і в нещасті щастя буває; лихо не без добра; немає злого, щоб на добре не вийшло; не бачив гіркого, не бачить і солодкого; нема біди, щоб не вийшли гаразди; нема зле, аби на добре не вийшло; так воно прилучилося, що щастя за біду зачепилося

Правильніше: хто таке бачив?; де ви таке бачили?

Правильніше: близько лікоть, та не вкусиш; бачать очі, та зась; якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав

Найчастіше вставними бувають і виділяються комами такі слова й сполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, втім, гадаю, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, природно, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, скажімо, слід гадати, справді, трапляється, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші.
Не є вставними і не відокремлюються такі слова й сполучення: майже, при тому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як, адже, все-таки, все ж таки, наче, навіть, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні, мовби, неначе, між тим, за традицією, буквально, якби, у кінцевому підсумку.

Правильніше: це ж і сліпий бачить

Правильніше: чого я там не бачив?; чого б я там шукав?; що б я там робив?

Правильніше: чули, як говорили, що бачили, як їли

Правильніше: не ховалося ніщо від ока чийого (кого)

Правильніше: куди ноги несуть; куди очі поведуть (бачать)

Правильніше: бачив (видів) світа; зі світу чоловік; бувалий у бувальцях

Правильніше: на власні очі бачив

Правильніше: бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте

Правильніше: свояк свояка вгадає (бачить, згадав) здалека; свій своєму мимоволі брат

Правильніше: шукай вітра в полі; тільки його й бачили

Правильніше: податися безбач

Правильніше: ремствуй на себе; бачили очі, що купували

Правильніше: близько лікоть, та не вкусиш; гарна дівка, та засватана

Правильніше: ніякісінької (жодної, ані найменшої) уваги; і вусом не веде; ніби й не бачить; хоч би бровою повів; нічого собі з того не робить

Правильніше: бачили дурних

Правильніше: зелений; не бачив смаленого вовка

Правильніше: не бачу (не вбачаю) в цьому нічого небезпечного

Правильніше: не вір чуткам, а вір очам; хто чув, той ще не бачив; не вір губі – положи на зуби

Правильніше: далі свого носа не бачить

Правильніше: куди бачить, туди й рачить

Правильніше: не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому

Правильніше: поки хвалько нахвалиться, будько добудеться; що було – бачили, а що буде – побачимо; восени й курчата курми будуть; восени й горобець багатий; кажуть «гоп», як перескочать

Правильніше: галасвіта, галай-світа; світ за очі (за очима); куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; куди очі спали (світять); навмання

Правильніше: тільки його й бачили; і щез (зник, пропав)

Правильніше: за гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве

Правильніше: бачив смаленого вовка

Правильніше: ледве ноги волочу; рук не чую; на очі не бачу

Правильніше: бував у бувальцях; битий на всі копита; бачив смаленого вовка; знає усі входи й виходи; стріляний (старий) горобець; старий вовк; битий жук (жак)

Правильніше: дивиться в книжку, а нічогісінько не тямить (не розуміє)

Правильніше: болить бік дев'ятий рік, та не знаю, в котрім місці

Щоб перевірити, чи правильно написані дієприслівники, дієслово, від якого вони походять, слід поставити в третій особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо сидять), свистячи (бо свистять).
Дієприслівники від дієслів на – ся, – сь мають переважно закінчення – сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – ся (кохаючися, утішаючися).

Правильніше: Бачимо тріску в чужому оці

Правильніше: Бачать у продажу

Правильніше: Не знала як зарадити в цій ситуації