БАЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ба́чити
не може бути категорично відкинуте і припущення (Matzenauer LF 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа bak«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюркською;
більшість дослідників (Bern. І 23–24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61–62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174–175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *ob-ačiti, пов’язаного, нібито, з іменником *oko;
п. baczyć виводилось також від іменника *baki «очі» (Brückner 10), від гіпотетичного *bakъ «сторож, наглядач, опікун» (Baudouin de Courtenay Szkice 438–439), від вигуку здивування ba (Lehr-Spławiński JP 26, 166–170), від patrzyć «дивитись» (Machek ESJČ 425), а також від ір. *abi-āxšaya- «бачити, спостерігати, оберігати, пам’ятати» (Трубачев Этимология 1965, 43–47);
р. [ба́чить\ «бачити», бр. ба́чыць, п. baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити», ч. [přebačić] «не помітити», слц. [báciť] «дивитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́ча
«видіння»
бачи́вий
«тс.; уважний»
бачити
«пильнувати»
(1436)
ба́чний
«обережний»
ба́чність
«обережність»
бачу́чий
«зіркий»
бачу́щий
«тс.»
ба́чця
«здається»
вибача́ти
«прощати»
ви́бачити
«пробачити; [роздивитись, розгледіти Kyp]»
заба́чити
«попробувати»
завба́чити
завба́чливий
збача́ти
«прощати; помічати»
зне́бачки
«несподівано»
зне́башки
знео́бачка
«тс.»
навба́ч
«на вигляд»
недобача́ти
недоба́чливий
«з поганим зором»
недоба́чний
«невидимий, неоглядний»
необа́чка
«безпечність, нерозсудливість»
нео́бачки
«несподівано»
оба́чити
«побачити, помітити»
оба́читися
«видужати»
оба́чливий
«тс.»
оба́чний
«обережний»
перебача́ти
«прощати»
передбачати
передбачливий
побачення
пробача́ти
«прощати»
проба́чення
проба́чливий
уба́чливий
«уважний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́чыць | білоруська |
| baczyć виводилось також від іменника *baki «очі» | польська |
| baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити» | польська |
| ба́чить «бачити» | російська |
| báciť «дивитись» | словацька |
| přebačić «не помітити» | чеська |
| bak «дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» | ? |
| є | ? |
| є | ? |
| *ob-ačiti | ? |
| *oko | ? |
| *bakъ «сторож, наглядач, опікун» | ? |
| patrzyć «дивитись» | ? |
| *abi-āxšaya- «бачити, спостерігати, оберігати, пам’ятати» | ? |
ба́ка (у виразах забивати баки «збивати з пантелику, замилювати очі», світити баки «підлабузнюватись»)
похідне утворення з первісним значенням «очі» від дієслова ба́чити;
бр. [ба́кі] «очі» (б. забіваць «замилювати очі»), ба́кулы «балухи, очі», n. baka (bakę або baki świecić «підлабузнюватись»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́кі «очі»«замилювати очі» (б. забіваць ) | білоруська |
| ба́кулы «балухи, очі»«підлабузнюватись» (bakę або baki świecić ) | українська |
| ба́чити | ? |
бік
менш переконливе зіставлення з лат. baculum «палка», гр. βάκτρον «жезл», дірл. bacc «гак» (через значення «ребро») (БЕР І 64; Bern. І 68; Walde–Hofm. I 92; Zupitza KZ 36, 234);
можливо, споріднене з дісл. bak «спина», дангл. bаес, двн. bah, англ. back «тс.» (Младенов 40; Machek ESJČ 60);
остаточно не з’ясоване;
псл. bokъ;
висловлювалось необґрунтоване припущення (Hirt РВrВ 23, 331) про праслов’янське запозичення з германських мов;
р. бр. болг. діал. м. бок, др. бокъ, п. ч. слц. вл. нл. bok, схв. бôк, слн. bòk, стсл. бокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бачи́ти
«збочувати; дивитися вбік»
бачи́тися
«скоса дивитися»
бічни́й
бо́ка
«боком»
бока́нь
«бокастий»
бокаса́
«тс.»
бока́стий
бока́тий
боківня́
«судак малої довжини; 500 штук укладеної риби»
бокове́нька
(на боковеньку «спати»)
боко́вня
«бокові стінки ткацького верстата»
бокува́ти
«сидіти боком; уникати зустрічі»
бо́цій
«білобокий віл»
бо́ця
«тс.»
бочане́ць
«житель протилежного берега річки»
боча́нин
«тс.»
боча́стий
«товстобокий»
бочи́стий
«тс.»
бочуля
«білобока або пузата корова»
вибо́чувати
«виводити боки в горшку»
збіч
«схил»
збо́ку
збочи́стий
«схилистий»
збочи́ти
«ухилитися»
збочи́тися
«лягти набік»
збо́ччя
«схили»
(зб.)
на́бік
набо́куватий
«нахилений»
нау́бочі
нау́бочу
нау́збіч
«тс.»
о́бік
о́біч
о́бок
«поблизу»
о́боч
«схил, об’їзд»
обо́ча
«збоку, вбік»
о́бочень
«боковий вітер»
обо́чина
по́бачень
«бокова смуга в шлеї»
по́бік
по́біч
побі́чка
«печінка риби»
побі́чний
побічни́ця
«бокова дошка колиски, бокова планка стола»
побо́чина
«бокова стіна»
при́бік
«прибудова»
прибі́чник
спри́бока
«збоку»
су́біч
«обіч, поруч»
убі́к
у́біч
«бік; косогір»
убі́чнистий
«з крутими схилами»
у́боч
«бокове місце»
уза́боч
«збоку»
у́збіч
«схил»
у́збі́ч
«тс.»
узбі́чний
«розташований по боках»
узбі́ччя
узбо́чина
«обочина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| back «тс.» | англійська |
| бок | білоруська |
| бок | болгарська |
| bok | верхньолужицька |
| βάκτρον «жезл» | грецька |
| bаес | давньоанглійська |
| bah | давньоверхньонімецька |
| bacc «гак» (через значення «ребро») | давньоірландська |
| bak «спина» | давньоісландська |
| бокъ | давньоруська |
| baculum «палка» | латинська |
| бок | македонська |
| bok | нижньолужицька |
| bok | польська |
| bokъ | праслов’янська |
| бок | російська |
| бôк | сербохорватська |
| bok | словацька |
| bòk | словенська |
| бокъ | старослов’янська |
| bok | чеська |
| бок | ? |
па́читися «подобатися» (па́чити шя)
запозичення зі словацької мови;
слц. páčit’ sa «подобатися», як і ч. [páčiti se] «тс.», виникло внаслідок семантичної видозміни дієслова páčit’ «дивитися», ч. [páčitі] «тс.», пов’язаного з *báčit (пор. слц. [bácit’], ч. [zbačit’]) «стежити», п. baczyć, укр. ба́чити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baczyć | польська |
| páčit' sa «подобатися» | словацька |
| bácit' | словацька |
| bácit' | словацька |
| ба́чити | українська |
| páčiti se «тс.» | чеська |
| páčit' «дивитися» | чеська |
| páčitі «тс.» | чеська |
| *báčit «стежити» (пор. слц. [bácit’], ч. [zbačit’]) | чеська |
| zbačit' | чеська |
хло «ото, отже»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, що виникло внаслідок скорочення слова хло́пець, хло́пче, [xлoп] «чоловік, мужчина», пор. ба з ба́чити (ба́чив);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хло́пець | ? |
| хло́пче | ? |
| xлoп «чоловік, мужчина» | ? |
| ба (ба́чив). | ? |
| ба́чити (ба́чив). | ? |
ан-ба́ «ось, дивись» (вигук для привернення уваги)
складне утворення, що виникло, очевидно, на базі виразу *ан(о) ба́чиш;
компонент анможе бути ототожнений з [а́но́] «але, а, тільки, лише» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *ан | ? |
| о | ? |
| ба́чиш | ? |
| а́но́ «але, а, тільки, лише» | ? |
ач (вигук подиву, захоплення, обурення)
результат скорочення ба́чиш чи бач;
р. [ач], бр. ач «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
еч
ич
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ач «тс.» | білоруська |
| ач | російська |
| ба́чиш | ? |
| бач | ? |
ба (вигук здивування: ти ба)
після фонетичного збігу з давнім ба1 частково змішало з ним і свої вигукові функції;
пор. р. ишь з видишь;
результат скорочення дієслівної форми бачиш (бачив);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́кати
«говорити ба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ишь | російська |
| видишь | російська |
| ба | українська |
| бачиш (бачив) | українська |
| бачив | українська |
бача «старший вівчар»
очевидно, запозичення з словацької мови;
слц. bača «тс.», як і п. baca, [bacza], ч. bača, м. бач, схв. бȃч «тс.», а також уг. bacsa «тс.» (з слц.), вважається (Machek ESJČ 41) давнім словом карпатської культури;
пов’язується також (Wędkiewicz MRI I 276–277; Crânjală 201 – 202; Sławski І 24) з схв. бȁча «батько, старший брат»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бач | македонська |
| baca | польська |
| бȃч «тс.» | сербохорватська |
| бȁча «батько, старший брат» | сербохорватська |
| bača «тс.» | словацька |
| bacsa «тс.» (з слц.) | угорська |
| bača | чеська |
| bacza | ? |
хоч (спол., частка)
закостеніле утворення від дієслова хоті́ти, найвірогідніше, його віддієприкметникова форма (псл. xotę «хотячи», ст. укр. хотя, пор. шутя́, сто́я, що стали в сучасній українській мові прислівниками);
однак, не виключена можливість, що форма хоч, принаймні в частині своїх уживань, постала шляхом скорочення особової форми хо́чеш, як бач від ба́чиш;
висловлювалась думка (Булаховський Вибр. пр. III 405–406), що процес утворення сполучника і частки супроводжувався деетимологізацією, вивітрюванням первинної семантики слова;
р. хотя́, бр. хоць, хаця́, др. хотя, п. choć, chociaż, [chocia, chociaj], ч. ст. chotě «охоче»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хоть
хотя́
хотя́й
хоць
хоця́й
хоча́
хоча́й
хо́чень
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хоць | білоруська |
| хотя | давньоруська |
| choć | польська |
| chociaż | польська |
| хотя́ | російська |
| хаця́ | українська |
| chocia | українська |
| chociaj | українська |
| chotě «охоче» | чеська |
| хоті́ти | ? |
| хоч | ? |
| хо́чеш | ? |
| бач | ? |
| ба́чиш | ? |
| chotě «охоче» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України