БАЛАКАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: язиком вихати – не ціпом махати; одне – творити язиком, а друге – перти плуга; найменше діло – балакати; хоч варила – не варила, аби добре говорила

Правильніше: немає чого (годі, шкода) й казати (говорити, балакати); шкода й слова (й мови); нема й мови (слова)

Правильніше: що на рот налізе говорити (балакати); що на умі (на душі), те й на язиці в кого; що на язик набіжить (понесло) говорити (балакати, щебетати)

Абсолютно синонімічними вважати ці два слова не можна.
У значенні «висловлюватись або сповіщати про щось» у сучасній літературній мові вживають слово говорити. «А Остап з усіма вітається і до всіх одно говорить: « Годі, годі, браття, у ярмі ходити». (Марко Вовчок.) «А думка край світа на хмарі гуля… Спочине на сонці, його запитає, де воно ночує, як воно встає; послухає моря, що воно говорить». (Т. Шевченко.)
Говорити (як і слово промовляти) виступає в переносному значенні «виражати якусь думку своїм зовнішнім виглядом». «Вся постать говорила без слів: «Ану-ну, чим ви тут займаєтесь?». (А. Головко.)
Слово говорити вживають у значенні «виступати публічно — з доповіддю, промовою». Наприклад: «Доповідач говорив про підготовку до нового навчального року».
Часом у літературній мові слово говорити вживають у значенні «оволодіти актом мовлення».

Хлопченя із чубчиком льняним,
Тільки що навчившись говорити,
Підбира, ласкаве і сердите,
Перші пари непокірних рим.
(М. Рильський.)

Набагато рідше вживається дієслово балакати. «Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам'ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають». (Панас Мирний.) У народнорозмовній мові, навпаки, частіше паралельно до говорити в тому ж значенні вживається балакати. Паралельно слова говорити і балакати вживаються і в значенні «володіти усно якоюсь мовою». Наприклад: «Після закінчення трирічних курсів іноземних мов мій брат вільно говорить по-англійськи».
У значенні «розмовляти» (з кимсь або між собою) ці два слова вживаються паралельно, коли йдеться про розмову, опис якої має звичайний, нейтральний характер. «Балакають, балакають промеж собою, та й посідають на колодах, усе балакаючи, а на солдатів буцімто і не дивляться». (Г. Квітка-Основ'яненко.) «Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу». (Панас Мирний.) «У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили. Сидів старий і ще якісь чоловіки в темряві на лаві, похнюпившись, і говорили стиха й в'яло». (А. Головко.) «Так про що ж ми будемо з тобою говорити?» (Григорій Тютюнник.)
Проте якщо йдеться про серйозний або важливий зміст розмови, про її офіційний, діловий або урочистий характер» уживають дієслово говорити. Коли ж зміст розмови не офіційний, тема побутова чи така, що оповідачем сприймається як несерйозна, часто вживають слово балакати (до такого сприймання значення слова балакати в певному контексті, крім того, спричиняється, мабуть, його лексична близькість із словами балаканина, балакун, балакунка, що мають негативно-іронічне забарвлення).
Звичайно, ніхто не скаже: «Міністр вчора балакав з послом сусідньої держави», а тільки говорив, розмовляв, мав розмову.
Отже, дієслово говорити, будучи емоційно нейтральним, може виступати в усіх стилях сучасної української мови. Дієслово балакати в офіційній, діловій, науковій, публіцистичній мові не вживається; в основному воно виступає в побутовому мовленні, частково в мові художньої літератури.

Правильніше: завжди (повсякчас) на язиці в кого хто (що); раз у раз говорить (балакає) про кого (про що) хто; тільки й мови що про кого (про що) в кого