ЧУДОДІЙ

чудоді́й (розм.) той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками

дива́к той, хто своєю поведінкою і вчинками викликає здивування.

куме́дник те саме, що дива́к.

оригіна́л (род. а, розм.) людина, що виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою і т. ін.; дивак.

причу́да (розм. ч. і ж.) людина, поведінка якої викликає здивування; дивак.

проя́ва (розм.) той, (та) хто своєю поведінкою, вчинками, зовнішністю викликає подив, занепокоєння; дивна, химерна людина.

химе́ра (ч. і ж., розм.) уживається для означення людини, яка міркує і діє дивно, незвично; дивак.

чуда́к те саме, що дива́к.

чуда́р (розм.) те саме, що дива́к.

чуди́ло (розм.) те саме, що дива́к.

чуді́й (розм.) те саме, що дива́к.

Словник чужослів Павла Штепи (1977)