ПРИЗНАВАТИ

признава́ти (за кого, що) визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку

вважа́ти (ким, чим, яким, за кого-що) визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку.

визнава́ти (за кого – що, ким, чим) вважати кого-, що-небудь за кого – що, ким, чим.

лічи́ти (рідко за кого, що) те саме, що вважа́ти.

ма́ти (розм. за кого , що) вважати когось, щось ким-, чим-небудь.

прийма́ти (за кого, що) розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось.

уважа́ти (ким, чим, яким, за кого-що) визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку.

визнава́ти одверто признаватися в чому-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати істинність чогось.

засві́дчувати повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь.

потве́рджувати визнавати правильність, істинність чого-небудь, погоджуватися з чимсь; підтверджувати.

признава́тися визнавати правдивість чого-небудь, погоджуватися з чимсь.

підтве́рджувати визнавати, засвідчувати правильність, достовірність, істинність чого-небудь.

стве́рджувати доводити, підтверджувати достовірність, правильність чого-небудь.

визнава́ти вважати кого-, що-небудь дійсним, існуючим, законним.

взнава́ти за якимись ознаками, прикметами.

признава́тися (до кого, розм.) виявляти себе знайомим з кимсь.

пізнава́ти (кого, що)

спізнава́ти (розм.)

узнава́ти за якимись ознаками, прикметами.

вважати

вважити

визнати

уважати

уважити

узнавати

узнати

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

Мова – не калька: словник української мови