ПОБОЖНИЙ

побо́жний який вірить у Бога

благочести́вий (книжн.) який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність.

богомо́льний те саме, що богомі́льний.

богомі́льний побожний; який щиро і часто молиться.

ві́рний про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні.

ві́руючий який вірує в бога.

набо́жний власт. релігійній людині.

релігі́йний який вірить у бога; віруючий, богомільний.

святобли́вий який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний.

христолюби́вий відданий християнській релігії.

благогові́йний (книжн.) сповнений найщирішої поваги, шани: безмежно відданий; побожний.

почти́вий який виявляє повагу до кого-небудь; чемний, ввічливий.

віруючий (сов.)

ір. святий та божий

Словник синонімів Караванського

Словник синонімів Караванського

благоговійний (сов.)

Словник синонімів Караванського

Словник синонімів Караванського

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

Мова – не калька: словник української мови