БЛАГОЧЕСТИВИЙ

благочести́вий (книжн.) який вірить у Бога

богомо́льний те саме, що богомі́льний.

богомі́льний побожний; який щиро і часто молиться.

ві́рний про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні.

ві́руючий який вірує в бога.

набо́жний власт. релігійній людині.

побо́жний який ревно виконує всі релігійні обряди; віруючий.

релігі́йний який вірить у бога; віруючий, богомільний.

святобли́вий який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний.

христолюби́вий відданий християнській релігії.

побожний

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

побожний

Мова – не калька: словник української мови