НАПУЧАТИ

напуча́ти давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках

вка́зувати (кому, розм.) наставляти, роблячи зауваження, наказуючи - з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання.

врозумля́ти (розм.) навчати діяти розумно, розсудливо.

вчи́ти (розм.)

навча́ти

нака́зувати (кому) перев. із спол. щоб.

напоумля́ти (розм.)

напу́чувати

наставля́ти (кого)

настановля́ти (рідше)

науча́ти (рідко)

повча́ти

ука́зувати (кому, розм.) наставляти, роблячи зауваження, наказуючи - з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання.

урозумля́ти (розм.) навчати діяти розумно, розсудливо.

учи́ти (розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

напучувати

врозумляти (р.)

моралізувати (г.)

напоумляти

напрямляти (жм.)

научати

повчати

ж. вставляти клепку

направляти <на вірну дорогу>

наставляти <на добру путь, на добрий розум>

Словник синонімів Караванського