ГЛУХУВАТИЙ

глухува́тий (розм.) про голос, звуки - який нечітко чується

глухи́й який нечітко чується; приглушений (про звуки); позбавлений дзвінкості.

зада́влений про голос, ридання і т. ін.

затушко́ваний (розм.) про голос - який звучить не досить дзвінко.

моги́льний (розм.) про голос - з похмурим відтінком.

нутряни́й (розм.) про голос - який звучить ніби з утроби, грубо.

приглу́шений (у знач. прикм.) трохи ослаблений, притишений (про голос).

глухе́нький (розм.) трохи глухий.

глухи́й людина, яка нічого не чує або недочуває.

при́глу́хуватий (розм.) те саме, що глухува́тий 1.

при́глухий те саме, що глухува́тий 1.

тугову́хий (рідше) який погано чує; глухуватий.

Мова – не калька: словник української мови

глухий

глухий (сил.)

приглуховатий (г.)

як пень

Словник синонімів Караванського