БЕЗЗВУЧНИЙ

беззву́чний позбавлений звуків, звучання

безгу́чний (рідше) який не подає голосу, звуків, не робить шуму; тихий, беззвучний, безшумний.

безшу́мний який не робить шуму; тихий.

нечу́тний який не супроводжується звучанням; беззвучний.

безгомі́нний в якому не чути гомону, звуків, голосів; тихий, беззвучний.

безмо́вний у якому не чути ніяких звуків; тихий.

мовчазли́вий те саме, що мовчазни́й 1.

мовчазни́й не сповнений звуками; безмовний.

німи́й сповнений тиші, спокою, без голосних звуків; беззвучний, безгомінний, тихий.

німо́тний сповнений тиші, спокою, без голосних звуків; тихий, безгомінний; німий 4.

ти́хий який майже не утворює звуків, не робить шуму.

тихий

Словник синонімів Караванського