ІРРЕАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ірре́альний
очевидно, запозичення з німецької мови;
нім. irreál «нереальний, недійсний» походить від пізньолат. irreālis «нереальний; який не стосується речі, справи», утвореного із заперечної частки in- ( ›r-) «не-» і прикметника reālis «дійсний, який стосується речі, справи», пов’язаного з rēs «річ, справа»;
р. Ирреа́льный, бр. ірэа́льны, п. irrealny, ч. ireální, слц. ireálny, вл. irealny, болг. м. Иреа́лен, схв. ȕреāлан, слн. ireálen;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ірэа́льны | білоруська |
| иреа́лен | болгарська |
| irealny | верхньолужицька |
| in- «не-» ( ›r-) | латинська |
| reālis «дійсний, який стосується речі, справи» | латинська |
| rēs «річ, справа» | латинська |
| ir- | латинська |
| иреа́лен | македонська |
| irreál «нереальний, недійсний» | німецька |
| irreālis «нереальний; який не стосується речі, справи» | пізньолатинська |
| irrealny | польська |
| ирреа́льный | російська |
| ȕреāлан | сербохорватська |
| ireálny | словацька |
| ireálen | словенська |
| ireální | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України