ІРОНІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
іро́нія
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Ironíe «іронія, глузування», фр. ironie, англ. irony «тс.» походять від лат. īrōnīa «приховане глузування», яке зводиться до гр. εἰρωνεία «удаване незнання; іронія», пов’язаного з εἵρων «хитрун, облудна людина», εἵρω (замість *Fέpι(ω) «говорити, обумовлювати, наказувати», спорідненого з ήτωρ (‹Fρήτωρ) «оратор», лат. verbum «слово», гот. waurd, дангл. word «тс.»;
р. болг. иро́ния, бр. іро́нія, п. ironia, ч. ironie, слц. irónia, вл. ironija, м. иронија, схв. ирòниja, ùрōниja, слн. ironнja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
іронізува́ти
іроні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| irony «тс.» | англійська |
| іро́нія | білоруська |
| иро́ния | болгарська |
| ironija | верхньолужицька |
| waurd | готська |
| εἰρωνεία «удаване незнання; іронія» | грецька |
| εἵρων «хитрун, облудна людина» | грецька |
| *Fέpι(ω) «говорити, обумовлювати, наказувати» | грецька |
| ῥήτωρ | грецька |
| Fρήτωρ | грецька |
| word «тс.» | давньоанглійська |
| īrōnīa «приховане глузування» | латинська |
| verbum «слово» | латинська |
| иронија | македонська |
| Ironíe «іронія, глузування» | німецька |
| ironia | польська |
| иро́ния | російська |
| ирòниja | сербохорватська |
| ùрōниja | сербохорватська |
| irónia | словацька |
| ironнja | словенська |
| ironie | французька |
| ironie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України