ІМЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
мла «темрява; туман; марево»
псл. mьgla, пов’язане з mьžiti «мжити»;
споріднене з лит. miglà «туман», лтс. migla, гр. ὀμίχλη «тс.», дінд. megháḥ «хмара»;
іє. *meigh- «мигати; темрява; хмара»;
р. мгла, бр. імгла́, др. мьгла, п. mgła, ч. mlha, ст. mhla, слц. hmla, вл. mhła, нл. mła, полаб. meagla, болг. мъгла, м. магла, схв. мàгла, слн. meglà, стсл. мьгла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
имла́
«тс.»
і
«мрячіти»
()мли́ти] Ба
імла́
імли́стий
мгли́тися
«розпливатися в імлі»
мли́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| імгла́ | білоруська |
| мъгла | болгарська |
| mhła | верхньолужицька |
| ὀμίχλη «тс.» | грецька |
| megháḥ «хмара» | давньоіндійська |
| мьгла | давньоруська |
| *meigh- «мигати; темрява; хмара» | індоєвропейська |
| migla | латиська |
| miglà «туман» | литовська |
| магла | македонська |
| mła | нижньолужицька |
| meagla | полабська |
| mgła | польська |
| mьgla | праслов’янська |
| мгла | російська |
| мàгла | сербохорватська |
| hmla | словацька |
| meglà | словенська |
| мьгла | старослов’янська |
| mlha | чеська |
| mьžiti «мжити» | ? |
| mhla | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України