ІМЛА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ІМЛА́ и́, ж.

Повітря, насичене водяною парою; туман. Приклади

Степи й лиман криються фіолетовою імлою. (І. Нечуй-Левицький)
Юрко тільки тремтів від стримуваного плачу. Нарешті він гостро повернув і пішов назад, тоді як Ліля непомітно вгрузала в сіру передранкову імлу. (М. Івченко)
Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі. (В. Сосюра)
– Як же воно може так бути? – зачудовано питають строкарі, поринаючи в імлу солодких надій. (М. Стельмах)
Чимраз тихіше сюрчала музика; нарешті, мама з барабаном і карлик, бліднучи помалу і розходячися, мов імла, клубками, щезли.... (І. Франко)

Повітря, насичене частинками пилу, диму і т. ін. Приклади

В корчмі було душно і висіла імла. (М. Коцюбинський)
Сніг більше не йшов. У повітрі висіла сіра імла. Було незрозуміло, чи морозно надворі, чи тепло. (Є. Кононенко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.