ЯЗИКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (j)ęzykъ;

утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;

зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);

cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);

р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;

можливо, появі значення «народ» у стсл. ѩзыкъ сприяв також вплив з боку слат. lіngua «народ», первісно тільки «язик, мова» (Мейе ОЯ 411);

стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)» могло набути свого значення під впливом грецького (біблійного) ἔϑνος «громада, натовп, плем’я; народ (переважно чужий, язичницький)», що протиставилося гр. λαός «народ (свій, християнський)», відбиваючи гебрайський оригінал Біблії, пор. гебр. goi̯, мн. goi̯im «народ (чужий, язичницький)» – ‘am «народ (свій, ізраїльський)»;

утворення, що продовжує за давньоруським посередництвом семантику відповідного старослов’янського слова;

р. язы́к (мн. язы́ки) «народ, народність», др. языкъ «народ, плем’я; (мн. языци) іноплемінники, язичники; люди, народ», п. ст. język «національність, народ», ч. ст. jazyk «тс.», болг. ези́чник «язичник», стсл. ѩзыкъ «народ (насамперед чужий)»;

запозичення з французької мови;

фр. linguistique «лінгвістика», відоме з XIX ст., утворене на основі лат. lingua «язик; мова», яке розвинулося з ст. dingua «тс.» (зміна d в l відбулася внаслідок зближення з lingere «лизати» чи в результаті впливу діалектів), спорідненого з гот. tuggō «язик», двн. zunga, нвн. Zunge «тс.», укр. язик;

р. болг. м. лингви́стика, бр. лінгві́стыка, п. lingwistyka, ч. слц. lingvistika, вл. linguistika, схв. лингвùстика, слн. lingvístika;

назва може бути зумовлена формою гострих, ланцетних або вузьколанцетних листків рослини;

очевидно, похідне утворення від у́хо «вухо»;

на цю її властивість указують також назви, пов’язані зі словом язи́к, пор. укр. [язички́, соба́чі язички́], п. języczki, ч. psí jazyk, baraní jazyk, слн. volčji jezik, ovčji jezik «тс.»;

назва зумовлена тим, що листя або квіти рослини за формою подібні до язика;

утворення, похідне від язи́к;

р. [язы́чник] (бот.) «серпій красильний, Serratula tinctoria L.», п. [języcznik] «вужачка; листовик сколопендровий», слц. jazyčník «язичник, Ligularia Cass.», слн. jezíčnik «іберійка, Iberis L.»;

псл. (j)azь «язь»;

етимологічно неясне;

найвірогідніше пов’язання з іє. *ai- «горіти, блищати» (Leder 51–53) або з протоєвропейським субстратом (Machek ESJČ 223);

припускається також зв’язок із псл. *(j)azь «козел», збереженим у др. язьно «шкіра» і спорідненим з лит. ožỹs «козел», лтс. âzis «тс.», прус. woses «коза» через те, що риба має вуса (Janzén ZfSlPh 18, 29–32), із псл. (j)ĕzъ «загорожа в річці для ловлі риби», укр. яз «тс.» у зв’язку з тим, що риба іноді збирається великими скупченнями, перегороджуючи річку (Sławski І 532), із псл. (j)ežь, укр. [їж], їжак (Būga RR II 217) у зв’язку з колючками, що має риба, із псл. (j)ezero, укр. о́зеро (Loewenthal AfSlPh 37, 383), з двн. jesan «пінитися» (Agrell Zwei Beitr. zur slav. Lautgeschichte 1918, 62);

пов’язання з п. jaźdź, jazgarz «йорж», лит. еžglỹs «тс.» (Brückner KZ 46, 197) сумнівне;

зближення (Mikl. EW 102; Горяев 435) з лит. ešė «лящ» помилкове, бо литовське слово походить з н. Äsche «харіус»;

р. бр. язь «язь», п. jaź, ч. [jazek], [jezůvě] «тс.», вл. jaz «бичок, Cottus», нл. jaz «язь», схв. jȃз, слн. jéz «тс.»;