ЯГОДА — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язання із цсл. овоштъ, укр. о́воч, лат. augeo «збільшую», дінд. ṓjas «сила» (Ильинский РФВ 76, 248–249), з лат. ūva «пагін; гроно» (Osthoff IF 4, 283; Bern. I 25; Fraenkel IF 50, 5) сумнівні;

припускається (Machek ESJČ 215) також субстратне праєвропейське походження слова;

псл. (j)agoda;

утворене за допомогою суфікса -od-a (пор. укр. лобода) від первісного *(j)aga «ягода», збереженого в південнослов’янських мовах у композиті цсл. винага «дикий виноград (лоза і її плід)», болг. виня́га, схв. вѝњага, слн. vinjága «тс.», що, однак, заперечують Садник і Айтцетмюллер (Sadn.–Aitz. HWb. 1, 12–13), вважаючи ці утворення похідними від вино (vino) із суфіксом -яга (-jaga);

припускається і псл. *ōgā, етимологічно тотожне лит. úoga «ягода», лтс. oga (фонет. uôga) «тс.»;

зіставляється з тох. oko «плід», гот. akrаn «тс.», дісл. akarn «плоди дикорослих дерев», нн. Ecker «жолуді, букові горіхи», кімр. aeron «плоди дерев», ірл. āirne «терен»;

спроби зведення до індоєвропейської спільної праформи спірні: *ōg-, *ǝg- «рости; плід, ягода» (Pokorny 773), *ōug- «рости, збільшуватися» (ЭССЯ 1, 59), *ā˘g- «їстівний; плід, ягода» (Moszyński PZJP 282–283), що передбачає також можливість варіанта *aĝh- (пор. гр. ἀχράς «дика груша (дерево і плід)», ἄχερδος «дика груша; плід») (там само);

р. я́года «соковитий, невеликий плід; [суниця]», бр. я́гада «тс.», др. ягода «соковитий плід (переважно винограду)», п. jagoda «ягода», jagody (мн.) «щоки», ч. jahoda «ягода (суниці, полуниці)», jahody (мн.) «суниці; полуниці», слц. jahoda «суниця; полуниця; [шовковиця (дерево і плід)]», вл. jahoda «ягода», нл. jagoda, jagody (мн.) «ягоди; суниці», полаб. jod’ǎdǻi (мн.) (‹jagody) «ягоди; віспа», болг. я́года «суниця; полуниця», м. jагода, схв. jа̏года «тс.», слн. jágoda «ягода», цсл. агода нага «зерно»;

щодо паралелізму св- : сл- див. статтю слобода́;

визнання за вихідну форму svobodь (стсл. свободь «вільний») і спроби виведення її від фрак. фріг.Σαβάζιος «бог Діоніс» (Jakobson IJSLP 1/2, 269) або від гіпотетичного *svopotь, утвореного з основ svo- «свій, сам» і potь «пан, господар» (Zubató St. a čl. I 2, 43; Machek ESJČ 597–598), недостатньо обґрунтовані;

суфікс -oda, той самий, що у я́года, відповідає гр. -άς -άδος;

первісне значення, очевидно, «становище вільного, свого члена роду»;

виводиться від основи svobь, зіставлюваної з прус. subs «сам, власний», двн. Swâba «Швабія», похідної від *svojь «свій» і наявної в стсл. свобьство (собьство) «особа»;

псл. svoboda, *svěboda;

р. свобо́да, бр. свабо́да, др. свобода, слобода, п. вл. нл. swoboda, п. ст. świeboda, ч. svoboda, слц. sloboda «свобода», болг. свобо́да́, м. слобода «свобода», схв. слоба̏да «свобода, сміливість, рішучість», слн. svobôda, заст. sloboda, стсл. свобода;

запозичене з фіно-угорських мов, можливо, через російське посередництво;

пор. саам. (норв.) jægel «ягель», саам. (терське) jiegel «тс.», споріднені з фін. jäkälä «ягель», карел. jägälä, комі яла (*jäkälä) «тс.», які зводяться до праформи *jäkälä;

менш вірогідне пов’язання (Лыткин–Гуляев 337) р. ягель із карел. jägälä, прийнятне лише для р. [я́гала] «ягель»;

спроби довести питомо слов’янське походження і спорідненість із р. я́года і ягла́ «вид каші» (Zubatý AfSlPh 16, 394; Bern. I 443) сумнівні;

р. бр. я́гель;

псл. jagla, jaglo, jaglъ «сильна (-е, -ий); та, що дає силу (про кашу)» є віддієслівним прикметником;

немає достатніх підстав для зближення (Moszyński PZJP 227–228) з тюрк. jägü «їжа», jägülük «їстівний»;

помилковим є зіставлення слова (Sławski I 487) з р. ягель «оленячий мох»;

менш вірогідні зближення з я́года і його індоєвропейськими відповідниками (Sławski I 487–488; Schuster-Šewc 420; Skok I 745–746; Mikl. EW 99; Zubatý AfSlPh 16, 394) або з псл. *jьgla, укр. го́лка (Bern. I 443; Brückner KZ 45, 307);

іє. *i̯ēg^u̯-;

споріднене з лит. jė˜gti «могти, бути сильним», jėgà «сила», гр. ἥβη «юнацька, чоловіча сила»;

р. ст. ягла́ «вид каші», [яго́льник] «великий горщик», др. яглъ «вид овоча», п. jagła «просо; просина; (мн. jagły) пшоно», ч. jáhly «пшоно», jáhla «крупинка пшона», вл. jahła «зерно проса», jahły (мн.) «просо, пшоно», нл. jagły (мн.) «просо, пшоно; риб’яча ікра», схв. [jа́гла (jа̏гла)] «кукурудзяні пластівці; зерно кукурудзи (що розтріскалося й розгорнулося на жаровні, на парі)», слн. jâgla «пшоно; крупа для каші», jâglo «пшоняна каша»;

псл. jaglica;

споріднене з [я́гли́] «пшоно», що продовжує псл. jagla «сильна (каша, їжа взагалі)»;

споріднене далі з лит. jė˜gti «могти, бути сильним», jėgà «сила» (молоді листки рослини використовувалися для їжі) (Moszyński PZJP 282–283; Machek Jm. rostl.);

для частини назв рослин можливе фонетичне й семантичне зближення з основою дягл- (псл. *dęgl-, укр. дя́гель) у зв’язку з їхніми лікарськими властивостями (пор. і р. [дя́глый] «здоровий», [дя́гнуть] «здоровішати, поправлятися»);

менш імовірним є зв’язок з іє. коренем *ā˘ǵ- «їстівний; плід, ягода» і припущувана (Sławski I 487–488, 488–489) спорідненість зі словом я́года, псл. (j)agoda;

р. [яглица] (бот.) «яглиця звичайна», нл. jaglica «підмаренник, Galium L.», м. jагличе, jагличка «первоцвіт лікарський, Primula officinalis L. (Hill.)», схв. jаглица «первоцвіт, Primula L.; первоцвіт весняний, Primula veris L.; нарцис, Narcissus L.; орлайя великоквіткова, Orlaya grandiflora Hoffm.», слн. jȃglič «первоцвіт, Primula L.»;