ЩЕБЕТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щебета́ти «співати (про птахів -- ластівок, солов’їв, жайворонків тощо); (перен.) говорити швидко, жваво (переважно про жінок та дітей)»
сумнівним є зближення (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25, AfSlPh 34, 13; Горяев 428) з лит. skambėˊti «звучати, дзвеніти»;
утворення звуконаслідувального характеру;
псл. ščьbьtati (ščьbotati) «тс.»;
р. щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно», бр. шчабята́ць «тс.», др. щьбьтати «щебетати (про птахів)», п. szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)», ч. štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти», слц. štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)», вл. šćebotać, нл. šćabotaś, слн. ščebetáti «тс.», цсл. штьбьтати «щебетати (про птахів)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ще́бiт
ще́бет
«щебетання»
щебета́шка
«щебетуха (про пташку і жінку)»
щебеті́й
«той, що щебече; базіка»
щебеті́ти
«щебетати»
щебетли́вий
щебетни́ця
«цокотуха»
щебетня́ва
«тс.»
щебету́н
«щебетливий птах; базіка»
щебету́ха
щебетю́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчабята́ць «тс.» | білоруська |
| šćebotać | верхньолужицька |
| щьбьтати «щебетати (про птахів)» | давньоруська |
| skambėˊti «звучати, дзвеніти» | литовська |
| šćabotaś | нижньолужицька |
| szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)» | польська |
| ščьbьtati «тс.» (ščьbotati) | праслов’янська |
| щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно» | російська |
| štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)» | словацька |
| ščebetáti «тс.» | словенська |
| штьбьтати «щебетати (про птахів)» | церковнослов’янська |
| štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти» | чеська |
кі́бе́ць «кібчик, Falco vespertinus L.» (орн.)
псл. kobьcь «кібець; хижий ятах»;
слово без твердо встановленої етимології;
можливо, пов’язане з псл. *kobiti «ворожити з лету птахів»;
у такому випадку споріднене з дісл. happ «щастя», норв. heppen «щасливий», дірл. cob «перемога» (Moszyński KLS II 1, 408–413; Skok II 116);
можливо також, що псл. kobьcь споріднене з такими назвами хижих птахів, як двн. habuh, дісл. haukr, свн. habich, нвн. Habicht «яструб» (Булаховський Вибр. пр. III 262; Bern. I 535);
менш певне звуконаслідувальне пояснення і зближення з словами ко́бза і щебета́ти (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25), як і зближення з алб. shkabë «орел, коршак» (Meyer EW 406);
р. ко́бчик «кібець», п. kobiec, слц. kobec «тс.», болг. [кобъ́ц] «рід сокола», м. кобец «яструб-гороб’ятник», схв. кòбац, слн. kóbec, skóbec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́бець
ки́бчик
кібченя́
«пташеня кібця»
кі́бчик
ко́бе́ць
ко́бчик
ковбець
купе́ц
якубе́ц
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shkabë «орел, коршак» | албанська |
| кобъ́ц «рід сокола» | болгарська |
| habuh | давньоверхньонімецька |
| cob «перемога» | давньоірландська |
| happ «щастя» | давньоісландська |
| haukr | давньоісландська |
| кобец «яструб-гороб’ятник» | македонська |
| Habicht «яструб» | нововерхньонімецька |
| heppen «щасливий» | норвезька |
| kobiec | польська |
| kobьcь «кібець; хижий ятах» | праслов’янська |
| *kobiti «ворожити з лету птахів» | праслов’янська |
| kobьcь | праслов’янська |
| ко́бчик «кібець» | російська |
| кòбац | сербохорватська |
| habich | середньоверхньнімецька |
| kobec «тс.» | словацька |
| kóbec «тс.» | словенська |
| skóbec «тс.» | словенська |
| ко́бза | українська |
| щебета́ти | українська |
ко́бза
очевидно, походить від тур. kopuz «вид однострунної гітари»;
пов’язання (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25) з словами кі́бець і щебета́ти безпідставне;
запозичення з тюркських мов;
р. бр. болг. ко́бза, п. kobza (з укр.), ч. слц. kobza (з п. та укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кобза́р
кобзарюва́ти
кобзи́на
«кобза»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́бза | білоруська |
| ко́бза | болгарська |
| kobza (з укр.) | польська |
| kobza (з п. та укр.) | словацька |
| kopuz «вид однострунної гітари» | турецька |
| кі́бець | українська |
| щебета́ти | українська |
| kobza (з п. та укр.) | чеська |
| ко́бза | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України