ШЛЕЙФ — ЕТИМОЛОГІЯ
шлейф «довгий край у жіночих парадних сукнях; с.-г. знаряддя для вирівнювання і розпушування ´рунту»
запозичення з німецької мови;
н. заст. Schleif «частина жіночої сукні», Schleife «частина сукні; с.-г. знаряддя», утворене від schleifen «тягти» (первісно «змушувати ковзатися»), спорідненого із снн. slīpen «тс.»;
р. бр. болг. шлейф;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шлейфува́ти
«обробляти землю шлейфом, боронувати»
шля́й-фа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шлейф | білоруська |
| шлейф | болгарська |
| Schleif «частина жіночої сукні» (заст.) | німецька |
| Schleife «частина сукні; с.-г. знаряддя» (заст.) | німецька |
| schleifen «тягти» (первісно «змушувати ковзатися») | німецька |
| шлейф | російська |
| slīpen «тс.» | середньонижньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України