ШКОДУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шко́да «матеріальні втрати, збитки; пустун»
запозичене з німецької мови за посередництвом польської;
двн. scado «шкода» (› нвн. Schade(n)) прагерманського походження, споріднене з днн. skatho, дфриз. skatha, дангл. sceaðu, дісл. skaði «тс.», гр. (ἀ)σϰηδής «цілий, непошкоджений», які зводяться до іє. *skēth-/skǝth-/skōth- «шкодити»;
р. шко́да «пустощі, що завдають шкоди; пустун», бр. шко́да «шкода», п. szkoda «тс.; жаль» (вставне слово), ч. слц. вл. нл. škóda «шкода», схв. шко̏да «тс.», слн. škóda «шкода; жаль» (вставне слово);
Фонетичні та словотвірні варіанти
відшкодівни́к
відшкодува́льний
відшкодува́ти
знешко́дити
перешко́да
перешко́дник
«той, що перешкоджає»
пошко́дження
ушко́да
«кривда, шкода»
ушко́дє
«пошкодження, шкода, збиток, утрата»
ушко́дина
«пошкодження, поранення»
шкідли́вець
«шкідник»
шкідли́вий
шкі́дни́й
«шкідливий»
шкідни́к
шкідни́цтво
шкі́дність
«шкідливість»
шкідня́к
«шкідник»
шкода
(XV ст.)
шко́да́
(присл.)
шко́дити
«робити шкоду; красти Бі»
шкоді́ти
«жалкувати»
шкодли́вий
«пустотливий; (заст.) шкідливий; злодійкуватий Бі»
шкодли́вка
«та, що робить шкоду»
шко́дник
«шкідник; пустун»
шкодні́ти
шкодні́ти
шкодні́ш
шкодні́ше
«більше шкода»
(присл.)(когось, чогось)
шкодува́ти
шкота
«шкода»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шко́да «шкода» | білоруська |
| škóda «шкода» | верхньолужицька |
| sceaðu | давньоанглійська |
| scado «шкода» (› нвн. Schade(n) | давньоверхньонімецька |
| skaði «тс.» | давньоісландська |
| skatho | давньонижньонімецька |
| skatha | давньофризька |
| *skēth-/skǝth-/skōth- «шкодити» | індоєвропейська |
| škóda «шкода» | нижньолужицька |
| Schade(n) | нововерхньонімецька |
| szkoda «тс.; жаль» (вставне слово) | польська |
| шко́да «пустощі, що завдають шкоди; пустун» | російська |
| шко̏да «тс.» | сербохорватська |
| škýda «шкода» | словацька |
| škóda «шкода; жаль» (вставне слово) | словенська |
| škýda «шкода» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України