ШИРОКІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
широ́кий «південний вітер з моря»
іт. sirocco «сіроко (сильний південний гарячий вітер); (морськ.) південний схід, південно-східний напрям» зазнало зміни внаслідок народноетимологічного зближення з прикметником широ́кий;
запозичення з італійської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sirocco «сіроко (сильний південний гарячий вітер); (морськ.) південний схід, південно-східний напрям» | італійська |
вели́кий
псл. *velьjь «міцний, сильний, могутній», ѵеlікъ;
споріднене з тох. A wäl «князь, цар», тох. В walo «тс.», walke «тривалий», гр. Fἄλις «досить, достатньо», εἴλω, εἰλέω «тисну», лат. valēre «бути сильним», validus «сильний» і, можливо, з укр. велі́ти, во́ля;
ѵеlікъ вважається формою займенникового походження, як і kolikъ, tolikъ, jelikъ (Ильинский Прасл. гр. 423), або пояснюється як утворення за аналогією до висо́кий, глибо́кий, дале́кий, широ́кий, тобто прикметників, що означають розміри (Machek ESJČ 682);
іє. *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість»;
р. вели́кий, бр. вялі́кі, др. великъ, п. wielki, ч. veliký, velký, слц. veliký, vel’ký, вл. wulki, болг. вели́к, м. велик, схв. вȅликӣ, слн. vélik, стсл. великъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́леч
«щось дуже велике»
велиґда́н
«тс.»
ве́лий
велика́н
«велетень»
великдо́н
«велетень»
велике́нний
вели́кні
«велетні»
ве́ли́ко
«дуже багато, сильно»
велико́нний
великува́тий
великува́тка
«чимала; старша»
велицьо́зний
велицю́зний
ве́лич
велича́вий
велича́йко
«хвалько»
велича́йний
«хвастовитий»
велича́льний
велича́ти
величе́зний
величе́нний
вели́чень
«тс.»
величе́нький
вели́чество
величина́
величи́ти
величі́нь
вели́чний
вели́чник
«шанувальник»
вели́чність
вели́ччя
ве́льо
«багато»
до́великий
«підліток»
завели́кий
завелича́тися
«запишатися»
звелича́ти
«вихваляти»
звели́чувати
«тс.»
повели
«зробити більшим, ніж треба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вялі́кі | білоруська |
| вели́к | болгарська |
| wulki | верхньолужицька |
| Fἄλις «досить, достатньо» | грецька |
| великъ | давньоруська |
| *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість» | індоєвропейська |
| valēre «бути сильним» | латинська |
| велик | македонська |
| wielki | польська |
| *velьjь «міцний, сильний, могутній» | праслов’янська |
| вели́кий | російська |
| вȅликӣ | сербохорватська |
| veliký | словацька |
| vel'ký | словацька |
| vélik | словенська |
| великъ | старослов’янська |
| велі́ти | українська |
| veliký | чеська |
| velký | чеська |
| ѵеlікъ | ? |
| A wäl «князь, цар» | ? |
| walo «тс.» | ? |
| walke «тривалий» | ? |
| εἴλω | ? |
| εἰλέω «тисну» | ? |
| validus «сильний» | ? |
| во́ля | ? |
| tolikъ | ? |
| jelikъ | ? |
| висо́кий | ? |
| глибо́кий | ? |
| дале́кий | ? |
| широ́кий | ? |
кривопле́кий «кривоплечий »
складне утворення з прикметника криви́й та іменника плече́, в якому нерегулярне чергування ч – к, очевидно, пояснюється впливом прикметникових форм на -к-ий типу висо́кий, широ́кий, кривобо́кий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| криви́й | українська |
| плече́ | українська |
| висо́кий | українська |
| широ́кий | українська |
| кривобо́кий | українська |
шир «велика, значна ширина, протяжність чогось у поперечнику»
припускається (Machek ESJČ 609), що псл. šіrъ виникло шляхом контамінації іє. *ūr- «широкий» і його антоніма з початковим *si- (пор. лит. siaυ̃ras «вузький»);
менш вірогідні пов’язання з гот. skeirs «чистий, ясний, прозорий» (Brückner 547, KZ 51, 226; Черных II 413; Holub–Kop. 369), з дінд. kharjati «скребе, тре», дісл. harka «згрібати» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 187–188), з псл. [*šěrъ], sěrъ «сірий» (Schuster-Šewc 1431);
праслов’янський новотвір неясного походження;
псл. šіrь «шир, ширина», šіrъ «широкий»;
можливо, споріднене з гр. εύρυς «широкий»;
р. ширь, бр. шыр, др. ширыни, ширыня, шириня «ширина; обшир; країна; простір; море; багатство, достаток», п. szerz, ст. szerza, ч. šíř, слц. šír, вл. šěr, нл. šyŕ, полаб. sarüt’ě (‹ *širokъjь) «широкий», болг. м. шир «шир», схв. ширѝна «ширина; (геогр.) широта», слн. šír, стсл. широта «ширина, шир», широкъ «широкий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зав-ши́ршки́
завши́рки
заширо́кий
навши́рки
невши́ршки́
о́бшир
обши́рний
обши́ро
«широко, докладно»
по́шир
«розширення»
поши́рений
поши́рення
поши́рник
«розширювач»
по́широкий
«занадто широкий»
поши́рювальний
поши́рювати
поши́рювач
розши́рник
розши́рювальний
розши́рювач
уши́р
уши́рки́
уши́ршки
ши́-рочі́нь
ширачи́ти
«ширшати»
ши́рий
«широкий»
шири́льний
шири́на́
шири́тель
«поширювач, пропагандист, носій»
ши́ри́ти
ширі́нь
ширі́ти
«ширшати»
ши́рник
«ширина»
широ-че́нь
широви́тий
«той, що розширюється»
широ́кий
широкува́тий
широта́
широ́тний
широцьо́зний
широцьо́стий
«дуже широкий»
широче́зний
широчина́
широчиня́
ши́ршати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шыр | білоруська |
| шир «шир» | болгарська |
| šěr | верхньолужицька |
| skeirs «чистий, ясний, прозорий» | готська |
| εύρυς «широкий» | грецька |
| kharjati «скребе, тре» | давньоіндійська |
| harka «згрібати» | давньоісландська |
| ширыни | давньоруська |
| ширыня | давньоруська |
| шириня «ширина; обшир; країна; простір; море; багатство, достаток» | давньоруська |
| *ūr- «широкий» | індоєвропейська |
| *si- (пор. лит. siaυ̃ras «вузький») | індоєвропейська |
| siaυ̃ras «вузький» | литовська |
| шир «шир» | македонська |
| šyŕ | нижньолужицька |
| sarüt'ě «широкий» (‹ *širokъjь) | полабська |
| szerz | польська |
| szerza (ст.) | польська |
| šіrъ | праслов’янська |
| sěrъ «сірий» | праслов’янська |
| šіrь «шир, ширина» | праслов’янська |
| šіrъ «широкий» | праслов’янська |
| ширь | російська |
| ширѝна «ширина; (геогр.) широта» | сербохорватська |
| šír | словацька |
| šír | словенська |
| широта «ширина, шир» | старослов’янська |
| широкъ «широкий» | старослов’янська |
| šíř | чеська |
| *šěrъ | ? |
широкончик «вид горщика»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, пов’язане з широ́кий (як «горщик із широкою горловиною» тощо);
Фонетичні та словотвірні варіанти
широка́нчик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| широ́кий (як «горщик із широкою горловиною» тощо) | ? |
щи́рий «чистосердий, одвертий; справжній, чистий, без домішок; ретельний»
псл. [ščirъ] ‹ іє. *(s)kei̯r- «чистий; справжній»;
споріднене з гот. skеirs «ясний, явний», свн. schîr «чистий», н. schier «тс.», алб. hir «милість Божа», ірл. сír «чистий», можливо, також із гр. σϰίρον «біла парасолька (від сонця)»;
висловлювалася думка про спорідненість із широ́кий (Brückner 544);
припущення (Uhlenbeck AfSlPh 15, 492; Uhlenbeck 94; Torp 462) про германське походження слова малоймовірне;
бр. шчы́ры «щирий; [чистий, відкритий]», п. szczery, ст. szczyry «чистий; справжній; голий; щирий, одвертий», ч. čiró «чистий; прозорий», слц. číry «чистий; суцільний; справжній», нл. šćiry «чистий, справжній; щирий, простий», цсл. штиръ «цілий, незайманий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щи́рість
щиростний
«справедливий; непідробний»
щирува́ти
«бути щирим; старатися»
щиря́щий
«щирий, щиросердий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hir «милість Божа» | албанська |
| шчы́ры «щирий; [чистий, відкритий]» | білоруська |
| skеirs «ясний, явний» | готська |
| σϰίρον «біла парасолька (від сонця)» | грецька |
| *(s)kei̯r- «чистий; справжній» | індоєвропейська |
| сír «чистий» | ірландська |
| šćiry «чистий, справжній; щирий, простий» | нижньолужицька |
| schier «тс.» | німецька |
| szczery | польська |
| ščirъ | праслов’янська |
| schîr «чистий» | середньоверхньнімецька |
| číry «чистий; суцільний; справжній» | словацька |
| штиръ «цілий, незайманий» | церковнослов’янська |
| čiró «чистий; прозорий» | чеська |
| широ́кий | ? |
| szczyry «чистий; справжній; голий; щирий, одвертий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України