ШИБЕНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ши́бениця «споруда для виконання смертної кари через повішення; [жінка, що повісилася; довготелесий чоловік або жінка] Бі»
пов’язується з шиба́ти «ударяти», отже, розглядається як «місце, де б’ють, катують» (Фасмер IV 435–436; Machek ESJČ 607; Schuster-Šewc 1434–1435);
у тому самому шиба́ти реконструюється значення «хитатися» (Brückner 556, 559–560), пор. і ч. ст. šibati se «гойдатися»;
р. заст. [ши́беница], п. szubienica, ст. szybienica, ч. šibenice, слц. šibenica, вл. šibjenca, нл. šybjeńca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ши́бен
«шибениця»
ши́беник
«той, хто повісився або повішений; негідник, який заслуговує шибениці; бешкетник; [довготелесий] Бі»
ши́беничник
«шибеник; повішений»
ши́бень
«шибениця»
шибеня́к
«шибеник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šibjenca | верхньолужицька |
| šybjeńca | нижньолужицька |
| szubienica | польська |
| szybienica (ст.) | польська |
| ши́беница (заст.) | російська |
| šibenica | словацька |
| šibati se «гойдатися» (ст.) | чеська |
| šibenice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України