ШАНОВАНО — ЕТИМОЛОГІЯ
санува́ти «шанувати»
результат видозміни форми шанува́ти під впливом уг. szànni «шкодувати»;
пор. [посанува́ти] «пошкодувати» ВеУг;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szànni «шкодувати» | угорська |
| шанува́ти | українська |
| посанува́ти «пошкодувати» | українська |
ша́на́ «почуття поваги; пошана»
запозичене через польське посередництво із середньоверхньонімецької мови;
свн. schônen «берегти» (нвн. schonen «щадити, берегти, шанувати») пов’язується з свн. schœne (нвн. schön «прекрасний, гарний, приємний»), спорідненим із снн. schöne, двн. днн. skōni, снідерл. scōne, гол. schoon, дфриз. skēne, дангл. sсīene «тс.», англ. sheen «блискучий», гот. *skaun(ei)s «приємний, вродливий», які зводяться до іє. *(s)keu-/ (s)kēu- «відчувати, примічати, звертати увагу», що його продовжує також псл. čuti, укр. чу́ти;
р. [шано(у)ва́ть] «любити, поважати», бр. шанава́ць «берегти; шанувати», п. szanować «шанувати, берегти», ст. szоnować «тс.», слц. šanovat’ «дбайливо, бережно ставитися до чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поша́на
пошані́вок
пошано́вок
пошанува́ння
(рідк.)
пришано́вувати
«пригощати»
ушанува́ння
(вшанува́ння)
ушанува́ти
шане́бний
шані́бний
«тс.»
шанівни́й
шано́ба
шанобли́вий
шано́бний
шанова́ти
«шанувати; (ірон.) ганити»
шанова́тися
«бути порядним; берегтися»
шанови́тий
шановли́вий
«шановний»
шано́вний
шано́вник
«шанувальник»
шано́вниця
«шанувальниця»
шанува́льник
шанува́тель
шанува́ти
«поважати; [жалувати] ВеУг»
шанува́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sheen «блискучий» | англійська |
| шанава́ць «берегти; шанувати» | білоруська |
| schoon | голландська |
| *skaun(ei)s «приємний, вродливий» | готська |
| sсīene «тс.» | давньоанглійська |
| skōni | давньоверхньонімецька |
| skōni | давньонижньонімецька |
| skēne | давньофризька |
| *(s)keu- «відчувати, примічати, звертати увагу» (s)kēu- | індоєвропейська |
| (s)kēu- «відчувати, примічати, звертати увагу» | індоєвропейська |
| schonen «щадити, берегти, шанувати» | нововерхньонімецька |
| schön «прекрасний, гарний, приємний» | нововерхньонімецька |
| szanować «шанувати, берегти» | польська |
| szоnować «тс.» (ст.) | польська |
| čuti | праслов’янська |
| шано(у)ва́ть «любити, поважати» | російська |
| schônen «берегти» (нвн. schonen «щадити, берегти, шанувати») | середньоверхньнімецька |
| schœne (нвн. schön «прекрасний, гарний, приємний») | середньоверхньнімецька |
| schöne | середньонижньонімецька |
| scōne | середньонідерландська |
| šanovat' «дбайливо, бережно ставитися до чогось» | словацька |
| чу́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України